Слава ЗСУ!

Жінка замовчала.

- Та у мене...У мене на вас стільки, - вже тихіше промовила вона, - у мене стільки всього на вас, що це я вас за грати посаджу, а не ви мене. Ви безвідповідально віднеслися до мого візиту, ви проігнорували мої слова, хоча я говорила правду. Ви, пане слідчий, повинні були примусити мене написати заяву. А що зробили ви? Показали свій гострий язик? Ви засадили невинного ні в чому дідка. Та на його місці, я б на вас таку скаргу написала, що вас би, навіть, в двірники не взяли.

- Вибачте, будь ласка, - промовила продавець, вийшовши з магазину. - Хто із вас полковник Манєк, вас турбують з відділу убивств.

Полковник повернувся і пішов до магазину. Шланг і жінка пішли за ним.

- Ало, Жанно, що сталось?

- Прийшла ще одна відповідь, із лікарні Св. Георгія. Вони написали, що місяці три назад до них приповзла (в прямому значенні цього слова) дівчина. Вона була багаторазово зґвалтована, побита, а на голові у неї були, цитую: “...численні рани та подряпини. Волосся було повністю видране, а в деяких місцях, навіть, зі шкірою.”

- Чому вони не звернулись до органів?

- Не знаю. Просто я хотіла, щоб ви знали, що така дівчина існує, і ми її вже знайшли...

- А що робити з цією панночкою?

- Запитай, ким вона працювала раніше.

- А яка різниця? – не зрозумів Манєк.

- Я потім поясню, у мене мало часу, просто запитай.

Полковник повернувся і звернувся до жінки:

- Ким ви працювали у минулому?

- Я що, вже така стара? – обурилась жінка.

- Ні. До того, як ви почали пити, ким ви були?

- Я викладала у військовому училищі право.

- Ясно... Вона викладала у військовому училищі право, - повторив у трубку Манєк.

- А де вона навчалась? – знову запитала Жанна.