Слава ЗСУ!

- Ну аякже, - Шарлеєві очі заблищали. - Звичайно ж. Дякую, Дзержко.

Дзержка де Вірсінг ляснула в долоні, негайно з’явилися слуги, забігали. Видно, торговку конями тут знали і шанували нівроку. Рейневан подумав, що вона й справді, мабуть, не раз зупинялася тут із табуном, який гнала на продаж, не один флорин залишила тут, у цьому заїзді при свидницькому тракті, біля села, назву якого він уже призабув. І не встиг згадати, бо подали страву. За хвилину вони з Шарлеєм уже сьорбали поливку, виловлюючи грудки сиру, працюючи липовими ложками швидко, але так ритмічно, щоби не зіштовхуватися ними в мисці. Дзержка тактовно мовчала, дивилася на них, погладжуючи запітнілий від холодного пива кухоль.

Рейневан глибоко зітхнув. Він жодного разу не їв гарячої їжі відтоді, як пообідав у каноніка Отто в Стшеліні. Шарлей же дивився на пиво Дзержки так промовисто, що і для них відразу ж принесли кухлі, з яких стікала піна.

- Куди Бог провадить, Шарлею? - нарешті заговорила жінка. - I чому ти по лісах вплутуєшся у бійки з селянами?

- Йдемо на прощу в Барде, - безтурботно збрехав демерит. - До Бардської Божої Матері, помолитися за виправлення світу сього. А напали на нас, не пояснивши, за віщо. Воістину, світ сповнений підлоти, а по трактах і в лісах значно простіше зустріти мерзотника, ніж абатису. Та голота напала на нас, ще раз кажу, без причини, керована грішною жагою чинити зло. Але ми прощаємо винуватцям нашим...

- Селян, - Дзержка припинила його балаканину, - я найняла, щоби вони допомогли мені шукати жеребця, який втік. Що це мерзенні хами, не заперечую. Але далі вони щось мололи про переслідуваних, щось про призначені винагороди...

- Маячня пустоголових і вбогих розумом, - зітхнув демерит. - Хто ж спроможеться їх збагнути...

- Ти сидів під замком на монастирській покуті. Правда?

- Правда. - І що?

- І нічого, - на обличчі Шарлея не здригнулася жодна жилка. - Нудьга. Усі дні однаковісінькі. Один за одним. Matutinum, лаудеси, прима, терція, потім на Барнабу, секста, нона, потім на Барнабу, вечірня, collationes, комплета, на Барнабу187...

- Перестань врешті-решт викручуватися, - знову перебила його Дзержка, - Ти прекрасно знаєш, про що мені йдеться, так що кажи: чкурнув? Тебе переслідують? Призначили винагороду?

- Боже борони! - Шарлей вдав, що ображений таким припущенням. - Мене звільнили. Ніхто за мною не женеться, ніхто не переслідує. Я - вільна людина.

- Як я могла забути, - уїдливо кинула вона. - Але добре, нехай буде, вірю. А раз вірю... То висновок напрошується простий.

Шарлей, демонструючи зацікавленість, підняв брови з-над ложки, що її якраз облизував. Рейневан неспокійно завертівся на лаві. Як виявилося, слушно.

- Висновок напрошується простий, - повторила, розглядаючи його, Дзержка де Вірсінг. - Отже, це молодий пан Рейнмар із Беляви є об’єктом полювання і переслідування. А здогадалася я не відразу, хлопче, через те, що в таких аферах рідко програєш, ставлячи на Шарлея. Ох і підібралися ви - два чоботи пара...

Вона різко урвала мову, підбігла до вікна.

- Гей, ти! - заволала. - Так, ти! Недотелепо їден! Виродку золотушний, викривлений прутню! Як ще раз удариш коня, то звелю тебе ним по майдану волочити!..