Слава ЗСУ!

- Дякую, - раптом відповів гігант, несподівано чітко й осмислено. - Але не скористаюся. Я не голодний.

- Дивно, дивно, - забурмотів Шарлей, схиляючись до Рейневанового вуха. - Звідки він тут узявся? Ішов за нами? Але ж він нібито постійно волочиться за братом Деодатом, нашим недавнім пацієнтом... Від монастиря нас відділяє добра миля, щоби аж сюди дістатися, він мав вирушити відразу ж після нас. І швидко йти нашими слідами. З якою метою?

- Запитай його.

- Запитаю. Коли настане час. А наразі для певності давай розмовляти латиною.

- Bene224.

* * *

Сонце опускалося над темним бором все нижче, від-курликали журавлі, які летіли на захід, почали гучний концерт жаби в болоті біля річки. А на сухому схилі на краю лісу, ніби в університетській залі, звучала мова Вергілія.

Рейневан вже бозна-вкотре - але вперше по-латинському - розповідав свою недавню історію й описував перипетії. Шарлей слухав - або вдавав, що слухає. Монастирський силач Самсон тупо розглядав невідомо що, а на його одутлій фізіономії, як і раніше, не можна було зауважити жодних поважних емоцій.

Розповідь Рейневана була, ясна річ, лише вступом до основної справи - до чергової спроби втягнути Шарлея в наступальну операцію проти Стерчів. Звичайно, нічого з цього не вийшло. Зокрема й тоді, коли Рейневан узявся спокушати демерита перспективою великих грошей - уявлення, зрештою, не маючи, звідки в разі чого взяти такі гроші. Однак проблема ця мала суто академічний характер, оскільки Шарлей пропозицію відкинув. Відновилася суперечка, в якій обидва диспутанти активно допомагали собі класичними цитатами - від Тацита до Екклезіаста.

- Vanitas vanitatum, Рейнмаре! Суєта суєт і всяко єсть суєта! Не будь запальним, гнів таїться в грудях дурнів. Запам’ятай - melior est canis vivus leone mortuo, краще живий собака, ніж мертвий лев.

- Бо що?

- Якщо ти не відмовишся від дурних планів помсти, то загинеш, бо ці плани для тебе - певна смерть. А мене, навіть якщо не вб’ють, то знову засадять у в’язницю. Але цього разу не на відпочинок у кармелітів, а до льоху, ad carcerem perpetuum225. Або на довголітнє in pace226 у монастирі, що вони вважають ласкою. Ти знаєш, Рейнмаре, що це таке - in pace? Це поховання живцем. У підземеллі, у тісній келії, такій низькій, що там можна тільки сидіти, а в міру накопичення екскрементів треба дедалі більше гнути спину, щоб не шкребтися тіменем об стелю. Ти, либонь, з глузду зсунувся, якщо думаєш, що я ризикну таким заради твоєї справи. Справи темної, щоби не сказати: смердючої.

- Що є для тебе смердючим? - обурився Рейневан. - Трагічна смерть мого брата?

- Обставини, за яких вона сталася.

Рейневана заціпило, він замовк і відвернувся. Якийсь час Рейневан дивився на Самсона-вернигору, який сидів на пеньку. “Самсон виглядає якось інакше, - подумав він. - Щоправда, фізіономія, як і перше, кретинська, але щось у ній змінилося. Що?”

- В обставинах смерті Петерліна, - заговорив він, - немає нічого незрозумілого. Його вбив Киріелейсон. Кунц Аулок et suos complices. Ex subordinatione227 і за гроші Стерчів. Тому Стерчі повинні понести...