Слава ЗСУ!

- У заглиблених матрицях, - продовжував бакалавр, - я можу ливарським способом зробити відливки бухштаб, тобто літер, і мати їх скільки захочу. Ось вони, прошу поглянути. Літери, кубики яких ідеально прилягають одна до одної, я укладаю... у відповідному порядку... в оцій-от рамці... Рамка невелика, тільки для демонстраційних цілей, але нормально, прошу поглянути, вона має розмір сторінки майбутньої книги. Як бачите, я встановлюю довжину рядка. Вкладаю клинці, щоби вирівняти поля. Стискаю рамку залізною обоймою, щоб усе це в мене не порозліталося... Змащую тушшю, тією самою, якою користуєтеся і ви... Чи можна попросити допомогти, пане Унгер? Кладу під прес... На це - картку паперу... Пане Унгер, гвинт... І, прошу дуже, готово.

На аркушику, рівнесенько посередині, видрукуване чітко і чисто, прочитувалось:

IUBILATE DEO OMNIS TERRA

PSALMUM DICITE NOMINI EUIS275.

- Псалом шістдесят п’ятий, - плеснув у долоні Юстус Шоттель. - Як живий!

- Я вражений, - визнав Шарлей. - Дуже вражений, пане Гутенберг. Але я був би ще більше вражений, якби не факт, що має бути “dicite nomini eius”, а не “euis”.

- Ха-ха! - бакалавр засяяв, немов бурсак, якому вдалася витівка. - Я зробив це навмисне! Спеціально припустився помилки укладача, тобто складача. Щоби продемонструвати, погляньте-но, наскільки легко можна внести правку. Неправильно вставлену букштабу я виймаю... Ставлю на потрібне місце... Гвинт, пане Унгер... І ось правильний текст.

- Bravo, - сказав Самсон Медок. - Bravo, bravissimo... Це таки справді вражає.

Не тільки Гутенберг, а й Шоттель з Унгером розкрили роти. Було очевидним, що вони здивувалися б менше, якби заговорив кіт, статуя святого Луки на подвір’ї або Себастьян із величезним прутнем.

- Зовнішність, - пояснив, кашлянувши, Шарлей, - часом буває оманливою. Ви не перші.

- І, мабуть, не останні, - додав Рейневан.

- Вибачте, - розвів руками гігант. - Не зміг опиратися спокусі... Будучи, як-не-як, свідком винаходу, котрий змінить обличчя епохи.

- Ха! - засяяв Гутенберг, як і кожен митець, тішачись похвалою, нехай навіть і виголошеною велетнем з обличчям ідіота, котрий сягає головою стелі. - Саме так і буде! Не інакше! Уявіть собі лишень, вельмишановні панове, наукові книги в десятках, а колись, як би смішно це сьогодні не звучало, можливо, і в сотнях екземплярів! Без виснажливого переписування, яке тривало віками! Мудрість людства - видрукувана і доступна! Так, так! А якщо ви, вельмишановні панове, підтримаєте мій винахід, то ручаюся, що саме ваше місто, прекрасна Свидниця, во віки вічні славна буде як місце, де запломенів світоч освіти. Як місце, звідки на цілий світ поширилося світло знання.

- Істинно так, - промовив, помовчавши, Самсон Медок своїм м’яким і спокійним голосом. - Я бачу це очима душі моєї. Масове виробництво паперу, густо покритого літерами. Кожен папір у сотнях, а колись, як би смішно це не прозвучало, можливо, і в тисячах екземплярів. Усе багато разів розмножене і широко доступне. Обман, маячня, наклепи, пасквілі, доноси, чорна пропаганда і демагогія, що улещує чернь. Будь-яка підлість - облагороджена, будь-яка ницість - офіційна, будь-яка брехня - правда. Будь-яке свинство - чеснота, будь-який зачуханий екстремізм - прогресивна революція, будь-яке дешеве гасельце - мудрість, будь-яка тандета - цінність. Будь-яка нісенітниця визнана, будь-яка дурість коронована. Бо все це надруковано. Є на папері, отже - має силу, отже - зобов’язує. Почати це буде легко, пане Гутенберг. І запустити. А зупинити?