Слава ЗСУ!

- Амінь, - закінчив, облизуючи пальці, Людвіг Бжегський.

- Як на мене, - гаркнув по-левиному єпископ Конрад, жбурнувши кістку в куток, - гусити можуть собі приймати причастя хоч би й навіть під видом клістиру, з боку зад-ниці! Але ці сучі сини хочуть мене пограбувати! Кричать про беззастережну секуляризацію церковних багатств, про нібито євангелічну бідність кліру! Тобто це в мене відібрати - і помежи себе порозтягувати? О ні, клянуся муками Господніми, не бути цьому! Через мій труп! А швидше - через їхнє єретичне стерво! Бодай би вони повиздихали!

- Наразі вони живі, - кисло промовив Пута з Частоловиць, клодзький староста, якого якихось п’ять днів тому Рейневан і Шарлей бачили на турнірі в Зембицях. - Наразі вони живі - й ведеться їм цілком добре, абсолютно усупереч тому, що пророкували після смерті Жижки. Мовляв, перегризуться між собою Прага, Табор і Сирітки. Нічого не вийшло, панове. Якщо хтось на це розраховував, то гірко обманувся.

- Небезпека не тільки не зменшується, а й навіть зростає, - загримів глибоким басом Альбрехт фон Колдіц, староста і земський гетьман вроцлавсько-свидницького князівства. - Мої шпигуни повідомляють про дедалі тіснішу співпрацю пражан і Корибута зі спадкоємцями Жижки: Яном Гвєздою із Віцеміліц, Богуславом зі Швамберка і Рогачем з Дубе. Вголос говорять про спільні військові походи. Пан Пута має рацію. Помилилися ті, хто після смерті Жижки розраховував на чудо.

- І годі, - з усмішкою докинув Каспар Шлік, - розраховувати на подальші чудеса. Як і на те, що проблему чеської схизми за нас вирішить Пресвітер Іоанн363, що прийде з Індії з тисячами коней і слонів. Ми, ми самі повинні вирішити це питання. Саме у цій справі прислав мене сюди король Сигізмунд. Ми повинні знати, на що реально можемо розраховувати в Шльонську, Моравії, в Опавському князівстві. Добре було б також довідатися, на що реально ми можемо розраховувати в Польщі. Про це, сподіваюся, нас повідомить його достойність єпископ краківський. Адже його непримиренне ставлення до польських поплічників вікліфізму широко відоме, а його присутність тут доводить схвалення політики римського короля.

- Ми в Ромі знаємо, - вставив Джордано Орсіні, - з яким запалом і самовідданістю бореться з єрессю єпископ Збігнеус. Ми знаємо про це в Ромі і не забудемо винагородити.

- То я можу вважати, - знову посміхнувся Каспар Шлік, - що Королівство Польське підтримує політику короля Сигізмунда? І підтримає його ініціативи? Ділом?

- Я був би дуже радий, - фиркнув хрестоносець Готфрід фон Роденберг, який розвалився за столом, - воістину, був би дуже радий почути відповідь на це запитання. Довідатися, коли ж ми можемо чекати дієвої участі польських військ в антигуситському хрестовому поході. З об’єктивних вуст хотів би про це довідатися. То я слухаю, монсиньйоре Орсіні. Ми всі слухаємо!

- Так-так, - посміхнувшись, додав Шлік, не зводячи очей з Олесницького. - Ми всі слухаємо. Які наслідки вашої місії в Ягелла?

- Я довго розмовляв з королем Ладиславом, - промовив дещо засмученим голосом Орсіні. - Але, гм-м... Без особливого результату. Від імені і за уповноваженням Його Святості я вручив польському королеві неабияку реліквію... один із цвяхів, якими наш Спаситель був прибитий до хреста. Vero, якщо така реліквія не в змозі надихнути християнського монарха на антиєретицький хрестовий похід, то...

- То він не християнський монарх, - докінчив за легата єпископ Конрад.