Слава ЗСУ!

- Щось мені це не здається правдоподібним, - покрутив головою Горн. - Є надійніші кандидати, такі, про яких більше чути, які роблять блискучіші кар’єри. Альберт Бранда Кастільйоне і Джордано Орсіні, обидва - члени Колегії. Або Хуан Сервантес, кардинал Сан-Педро-ад-Вінкула473. Або хоч би такий собі Бартоломео Капра, архієпископ Медіолана474...

- Папський камерлінг475 Ян Паломар, - додав Шарлей. - Жіль Шарльє, декан з Камбре. Кардинал Хуан де Торквемада. Ян Стойкович з Рагузи476, врешті-решт. По-моєму, нікчемні шанси в того Кондульмера, про якого, якщо чесно, я взагалі не чув.

- Пророцтво Малахії, - припинив дискусію Тома Альфа, - є безпомильним.

- Чого, - парирував Шарлей, - не можна сказати про його інтерпретаторів.

Щур обнюхував миску Шарлея. Рейневан із зусиллям піднявся, сперся спиною на мур.

- Ой, панове, панове, - промовив він через силу, витираючи піт з чола і стримуючи кашель. - Сидите у вежі, у темній в’язниці. Невідомо, що буде завтра. Може, нас потягнуть на муки і смерть? А ви сперечаєтеся про папу, який зійде на престол тільки через шість років...

- А звідки ви знаєте, - поперхнувся Тома Альфа, - що через шість?

- Не знаю. Так якось вирвалося...

* * *

У переддень святого Мартіна, десятого листопада, коли Рейневан уже зовсім видужав, визнали вилікуваними і звільнили Ісаю і Нормального. Напередодні їх кілька разів відводили на обстеження. Невідомо, хто ті обстеження проводив, але ким би він не був, видно, вважав, що безперервна мастурбація і спілкування виключно за допомогою цитат із книги пророка нічого не означають і нічого негативного про психічне здоров’я не говорять. Зрештою, цитувати книгу Ісаї випадає і папі, та й мастурбація - справа теж цілком людська. Миколай Коппірніґ мав щодо цього питання іншу думку...

- Готують поле для дій, - похмуро зауважив він, - інквізиторові. Забирають звідси божевільних і звихнутих, щоб інквізитору не довелося витрачати на них часу. Залишають самі вершки. Себто нас.

- Мені, - підтакнув Урбан Горн, - теж так здається.

До розмови прислухався Циркулос. А незабаром він переселився. Зібрав солому і перечалапав, достоту як старий лисий пелікан, до протилежної стіни, де трохи віддалік зробив собі нове лігво. Стіна ж і підлога у блискавичному темпі вкрилися ієрогліфами й ідеограмами. Переважали знаки зодіаку, пентаграми і гексаграми, не бракувало спіралей і тетрактисів, повторювалися букви-матері: Алеф, Мем і Шин. Було, а як же інакше, щось на кшталт Дерева Сефірот. А також інші найрізноманітніші символи і знаки.

- І що ви, панове, скажете, - вказав рухом голови Тома Альфа, - на цю чортівню?

- Інквізитор, - виніс вердикт Бонавентура, - візьме його першим. Згадаєте мої слова.

- Сумніваюся, - сказав Шарлей. - Я думаю, що навпаки, його невдовзі випустять. Якщо справді звільняють недоумків, то він задовольняє ці критерії просто-таки зразково.

- А я вважаю, - заперечив Коппірніґ, - що ви щодо нього помиляєтеся .

Рейневан також так вважав.

* * *