Слава ЗСУ!

Госпіс він бачив уперше. Вежа, з якої його вивели, замикала мури у глухому куті. З протилежного боку, біля брами, до мурів тулилися будинки, імовірно, там були шпиталь і медицинарій. А також, судячи з запаху, кухня. Під навісом біля муру було повно коней, які переступали ногами серед калюж сечі. Усюди крутилися збройні люди. “Інквізитор, - здогадався Рейневан, - прибув з численним ескортом”.

З медицинарію, до якого вони прямували, долинали високі розпачливі зойки. Рейневанові здалося, що він упізнає голос Бонавентури. Транквілій перехопив його погляд і, приклавши палець до губів, наказав мовчати.

Усередині будинку, у світлій кімнаті, він опинився, немов уві сні. Сон був перерваний ударом, болем у колінах. Його кинули на коліна перед столом, за яким сиділи троє ченців у рясах - божогробець і два домініканці. Він закліпав, потрусив головою. Домініканець, який сидів посередині, худий з поцяткованою коричневими плямами лисиною над вузьким вінчиком тонзури, заговорив. Голос у нього був неприємний. Слизький.

- Рейнмаре з Беляви. Змов “Отче наш” і “Аве Марія”.

Він змовив. Тихим і дещо тремтячим голосом. Домініканець тим часом колупався у носі, а увага його, здавалося, зосереджувалася виключно на тому, що він виколупав.

- Рейнмаре з Беляви. Світська влади має на тебе серйозні доноси й обвинувачення. Ти будеш переданий світській владі для слідства й суду. Але спочатку треба з’ясувати causa fidei502 та ухвалити відповідний вирок. Ти обвинувачуєшся в чарівництві та єресі. У тому, що сповідуєш і поширюєш ідеї, які суперечать тим, що їх сповідує і яким навчає Свята Церква. Чи визнаєш ти свою вину?

- Не визна... - Рейневан ковтнув слину. - Не визнаю. Я невинний. І я - добрий християнин.

- Звичайно, - домініканець зневажливо скривився. - Таким ти вважаєш себе, коли нас вважаєш поганими і нещирими. Запитую тебе: чи ти сповідуєш або чи ти коли-небудь сповідував як істинну віру, відмінну від тієї, в яку наказує вірити і якої навчає Римська Церква? Визнай правду.

- Я кажу правду. Я вірю в те, чому навчає Рим.

- Тому що, напевно, твоя єретична секта має в Римі своє представництво.

- Я не єретик. Можу заприсягтися!

- Чим? Моїм хрестом і вірою, з яких ти глузуєш? Знаю я ваші єретицькі штучки! Зізнайся: коли ти пристав до гуситів? Хто втягнув тебе в секту? Хто ознайомив з писаннями Гуса і Вікліфа? Коли і де ти приймав причастя sub utraque?

- Ніколи не...

- Мовчи! Бога ображає твоя брехня! Ти навчався в Празі? У тебе є знайомі серед чехів?

- Так, але...

- Отже, ти зізнаєшся? - Так, але не в...

- Мовчи! Запишіть: заявив, що зізнається.

- Я не зізнаюся!

- Відмовляється від зізнання, - губи домініканця скривила гримаса жорстока й водночас радісна. - Плутається в брехні й викручується. Більшого мені не треба. Вношу пропозицію про застосування тортур, інакше ми не дізнаємося істини.

- Отець Гжегож, - невпевнено відкашлявся божогробець, - велів утриматися. Він хоче допитати його сам.

- Марнування часу! - фиркнув худий. - Зрештою, якщо зробити його трохи м’якшим, він стане охочішим до розмов.

- Зараз, - втрутився інший домініканець, - мабуть, немає жодного вільного місця... І обидва майстри зайняті...