Слава ЗСУ!

Отто Беесс підняв голову і прошив Рейневана поглядом.

- Ти також залишися, хлопче. Мені треба з тобою поговорити. Але спочатку прийму прохачів. Прошу викликати ксьондза з Олави.

Ксьондз Ґранцішек, увійшовши, мінявся на лиці, незбагненним чином то червоніючи, то бліднучи. І негайно бухнувся на коліна. Канонік не наказав йому підвестися.

- Твоя проблема, отче Філіпе, - деренчливо почав він, - полягає у браку поваги і довіри до начальства. Індивідуальність і власна думка - безперечно, цінні, часом більше заслуговують визнання і похвали, ніж тупа і бараняча покірливість. Але є такі питання, в яких керівництво має цілковиту рацію і є абсолютно безпомилковим. Як, приміром, наш папа Мартін V у суперечці з конциліяристами137, всякими там Герсонами і різними полячками: Влодковицями, Вишами і Ласкажами, яким хотілося б кожне рішення Святого Отця виносити на обговорення. І інтерпретувати відповідно до власних забаганок. А це не так, не так і ще раз не так! Roma locuta, causa finita138. Тому-то, дорогий отче Філіпе, якщо церковне керівництво говорить тобі, що ти повинен проповідувати, ти зобов’язаний виявити покірність. Тому що тут цілком виразно йдеться про вищу мету. І цього, природно, чекають від тебе. І від усієї твоєї парафії. Бачу, ти хочеш щось сказати. То кажи.

- Три чверті моїх парафіян, - витиснув із себе ксьондз Ґранцішек, - люди не дуже тямущі, я б сказав, pro maiore parte illiterati et idiote139. Але залишається ще одна чверть. Та, якій я ніяк не можу говорити в проповідях того, що вимагає курія. Звичайно, я кажу, що гусити - єретики, убивці та виродки, а Жижка і Коранда - втілення диявола, злочинці, блюзніри і святотатці, що на них чекає вічне прокляття і пекельні муки. Але я не можу стверджувати, що вони поїдають немовлят. І що мають спільних жінок...

- Ти не зрозумів? - різко перервав його канонік. - Ти не зрозумів моїх слів, плебане? Roma locuta! А для тебе Рома - це Вроцлав. Ти повинен проповідувати те, що тобі наказано, ксьондзе. Про спільних жінок, про поїдання немовлят, про живцем зварених черниць, про виривання язиків у католицьких священиків, про содомію. Якщо тобі накажуть, ти будеш говорити, що від причастя з гуситської чаші виростає волосся на піднебінні, а собачі хвости - із задниць. Я зовсім не жартую, бо я бачив відповідні листи в єпископській канцелярії.

- Зрештою, - додав він, з легким жалем дивлячись на скоцюбленого Ґранцішека, - звідки тобі знати, що хвости в них не ростуть? Ти був у Празі? У Таборі? У Краловім Градці? Приймав причастя sub utraque specie?

- Ні! - ледве не задихнувся на вдиху ксьондз. - Ні в якому разі!

- От і пречудово. Causa finita140. Аудієнція - теж. У Вроцлаві скажу, що тобі досить було вказати на огріхи і що більше з тобою клопотів уже не буде. А тепер, щоб у тебе не склалося враження, ніби твоя поїздка була марною, ти висповідаєшся моєму сповідникові. І відбудеш спокуту, яку він тобі накаже. Отче Феліціяне!

- Так, ваша превелебносте?

- Нехай полежить хрестом перед головним вівтарем у Святого Готарда всю ніч, від комплети до прими141. Решта на твій розсуд.

- Хай береже його Господь.

- Амінь. Бувай здоров, плебане.

Отто Беесс зітхнув, простягнув порожній келих у бік клірика, який негайно налив кларета.