Слава ЗСУ!

- Сьогодні більше ніяких прохачів. Що там у тебе, Рейнмаре?

- Велебний отче... Перш ніж... У мене є прохання.

- Слухаю тебе.

- Мене в дорозі супроводжував і прибув разом зі мною рабин із Бжега...

Отто Беесс жестом віддав розпорядження. Через хвилину клірик увів Хірама бен Еліезера. Єврей глибоко поклонився, підмів підлогу лисячою шапкою. Канонік уважно дивився на нього.

- То чого ж, - заскрипів він, - хоче від мене посланець бжегського кагалу? У якій справі прибуває?

- Шановний пан ксьондз питає, з якою справою? - підняв кущуваті брови ребе Хірам. - Боже Авраама! А в якій справі, я вас питаю, може приходити єврей до шановного пана каноніка? Про що може, я вас питаю, йтися? Ну то я скажу - про істину. Євангельську істину.

- Євангельську істину?

- Саме так.

- Говори, ребе Хіраме. Не змушуй мене чекати.

- Якщо шановний ксьондз канонік наказує, то я відразу ж говорю, чому б мені не говорити? Я говорю так: ходять різні особи духовного звання по Бжегу, по Олаві, по Гродкову, а також і по навколишніх селах, і закликають бити мерзенних убивць Ісуса Христа, грабувати їхні будинки і ганьбити дружин і дочок. При цьому ці підбурювачі посилаються на шановних панів прелатів, мовляв, от, таке побиття, грабіж і ґвалтування чиняться з Божої і єпископської волі.

- Говори далі, друже Хіраме. Ти ж бачиш, я терплячий.

- Що ж тут багато говорити? Я, рабин Хірам бен Еліезер із бжегського кагалу, прошу вельмишановного пана ксьондза берегти євангельські істини. Якщо вже так треба бити і грабувати убивць Ісуса Христа, то прошу дуже, бийте! Але, ради праотця Мойсея, бийте тих, кого треба. Справжніх убивць. Тих, які розіпнули. Тобто римлян!

Отто Беесс мовчав довго, розглядаючи рабина з-під напівприкритих повік.

- Та-а-ак, - промовив він нарешті. - А чи знаєш ти, друже Хіраме, що за такі розмови тебе можуть посадити? Я, звичайно, говорю про світську владу. Церква великодушна, але brachium seaculare може бути важкою, коли йдеться про глумління. Ні, ні, помовч, друже Хіраме. Говорити буду я.

Єврей поклонився. Канонік не змінив пози на стільці, навіть не поворухнувся.

- Святий отець Мартін, п’ятий з таким іменем, йдучи слідом своїх освічених попередників, зволив був заявити, що євреї, хоч це може здаватися неочевидним, також створені за подобою Божою і частина з них, хоч і невелика, дочекається спасіння. У зв’язку з цим недоречними є щодо них переслідування, репресії, утиски і всіляке інше гноблення, у тому числі насильницьке хрещення. Ти ж, мабуть, не сумніваєшся, друже Хіраме, що воля папи - наказ для кожної духовної особи. Чи сумніваєшся?

- Як я можу сумніватися? Таж то вже десь десятий підряд пан папа говорить про це... Тому це, мабуть, правда, поза всяким сумнівом...

- Якщо не сумніваєшся, - перебив канонік, вдаючи, що не розчув іронії у словах єврея, - то маєш розуміти, що обвинувачення духовних осіб у підбурюванні до нападів на ізраелітів є наклепом. Додам: наклепом, що заслуговує на покарання.

Єврей мовчки поклонився.

- Звичайно, - Отто Беесс злегка примружився, - світські особи про папські накази знають мало або взагалі нічого. Та й зі Священним Писанням у них кепсько. Бо вони, як мені хтось зовсім недавно сказав, pro maiore parte illiterati et idiote.