Слава ЗСУ!

- Врода і проникливість ваша, - випрямився він, із деякою гордовитістю, бо усвідомлював, що зараз блисне власними знаннями, - зрівняється хіба що із вашою скромністю. Бо я впевнений, що сюди навідуються численні відвідувачі, і приходять вони не тільки по медичні послуги. Адже я бачу білий ясенець, а онде - що це, якщо не “скажений огірок”, тобто дурман, болиголов? А там - морська цибуля, там-он - амброзія, зілля піфій. А тут, прошу подивитися, чорна блекота, herba Apollinaris, і чемерник, Helleborus, обидва викликають віщі видіння. Адже на ворожіння і пророцтва є попит, якщо не помиляюся?

Ягна відригнула. Дівчисько свердлило його поглядом. Рудоволоса загадково посміхалася.

- Не помиляєшся, брате, знавець трав, - сказала вона нарешті. - На ворожіння і пророцтва попит великий. Гряде час змін і перемін, багато людей хочуть знати, що він їм принесе. І ви також цього хочете. Дізнатися, що несе вам доля. Я не помиляюся?

* * *

Рудоволоса кидала до казанка трави і розмішувала вариво. Віщувати ж мала та юна дівчинка з обличчям лисиці й гарячково палаючими очима. Через кілька хвилин після того, як вона випила відвар, її очі помутнішали, суха шкіра на щоках натягнулася, нижня губа відвисла, привідкривши зуби.

- Columna veli aurei, - проговорила вона раптом не зовсім виразно. - Колонна золотої заслони. Народжена в Дженаццано у Римі життя завершить. За шість років. Опустіле місце займе вовчиця. У неділю Oculi176. Через шість років.

Тиша, яку порушувало тільки потріскування багаття і муркотіння кота, панувала так довго, що Рейневан засумнівався. І даремно.

- Не мине і двох днів, - сказала дівчинка, простягнувши в його бік тремтячу руку, - не мине і двох днів, як він стане славетним поетом. Усі віддаватимуть шану імені його.

Шарлей легенько затремтів від тамованого сміху, але негайно вгамувався під гострим поглядом рудоволосої.

- Прийде Мандрівець, - пророчиця кілька разів голосно зітхнула. - Прийде Viator, Мандрівець, із сонячного боку. Заміна стається. Хтось від нас іде, до нас приходить Мандрівець. Мандрівець каже: ego sum qui sum177. Не питай у Мандрівця імені його, воно таїна178. Бо що ж це, хто це відгадає: з їдячого вийшло їстівне, а з сильного вийшло солодке?179

“Мертвий лев, бджоли і мед, - подумав Рейневан, - загадка, що її Самсон задав филистимлянам. Самсон і мед... Що це має означати? Що повинно символізувати? Хто такий цей Мандрівець?”

- Брат твій кличе, - прошив його тихий голос медіума. - Брат твій закликає: “Йди і прийди. Йди, стрибаючи по горах. Не гайся”.

Рейневан весь перетворився на слух.

- Рече Ісая: і будуть зібрані разом, наче в’язні до ями, й у в’язницю вони будуть замкнені180. Амулет... І щур... Амулет і щур. Інь і янь... Кетер і Малькут. Сонце, змія і риба. Відчиняться, розкриються ворота Пекла, і тоді впаде вежа, розвалиться turris fulgurata, вежа, уражена блискавкою. Прахом розсиплеться Narrenturn, блазня під руїнами поховає.

“Narrenturn, - подумки повторив Рейневан, - Вежа блазнів! О Господи!”

- Adsumus, adsumus, adsumus! - зненацька скрикнула дівчинка, сильно напружившись. - Ми вже тут! Стріла, що летить удень, sagitta volans in die, стережися її, стережися! Стережися страху нічного, стережися істоти, що йде у пітьмі, стережися демона, який нищить опівдні!181 І який кричить: “Adsumus!”. Стережися стінолаза! Бійся нічних птахів, бійся нетопирів мовчущих!