Слава ЗСУ!

— Ми не мали, — стиснула губи Еніда ап Гленна, — справу із кроликами, яких можна зачиняти у клітках, парувати, як забажається.

Фрінгілла, слідкуючи поглядом за Трісс Мерігольд, помітила, як долоні Йеннефер раптом стиснулися на різьблених поручнях стільця.

***

Ось що зараз пов’язує Йеннефер і Франческу, гарячково думала Трісс, досі уникаючи погляду подруги. Розрахунок. Бо все ж без того королівського схрещення і виведення не обійшлося. Так, їхні плани стосовно Цірі й принца з Ковіру, хоча на перший погляд і неправдоподібні, цілком реальні. Вони вже те робили. Садовили на трони, кого хотіли, створювали зв’язки, династії, яких запрагнули, які були для них вигідні. У справу йшли чари, афродизіаки, еліксири. Королі й королеви раптом укладали дивні, інколи морганатичні шлюби, часто проти усіх планів, намірів й умов. А пізніше тим, хто хотіли народити, але не мали, таємно давали засоби, що запобігали вагітності. Ті, які народжувати не бажали, а мали, аби народжували, замість звичайних засобів отримували плацебо, воду із лакрицею. Звідти усі ті неймовірні спорідненості. Каланте, Паветта… І Цірі. Йеннефер була до того дотична. А тепер — жаліє. І має слушність. До дідька, якщо Ґеральт про те довідається…

***

Сфінкси, — думала Фрінгілла Віго. — Сфінкси, вирізані на підлокітниках стільців. Так, це повинно стати знаком і гербом ложі. Знання, таємниця, мовчання. Вони сфінкси. Вони легко досягнуть тут, чого хочуть. То для них жартик: оженити Ковір із тією їхньою Цірі. Мають силу. Мають знання. І мають засоби. Діамантове кольє на шиї Сабріни Ґлевіссіг варте хіба майже стільки ж, скільки цілий платний баланс лісистого та кам’янистого Кедвену. Легко досягнули б вони того, що планують. Але є одна деталь…

***

Ага, подумала Трісс Мерігольд, нарешті зайшла мова про те, з чого почати належало. Від витверезуючого і гамуючого запал факту, що Цірі у Нільфгарді, під владою Емгира. Надто далеко від планів, що тут плетуться…

— Не підлягає сумнівам, — говорила Філіппа, — що Емгир полював на Цірі здавна. Всі вважали, що йшлося про політичний мар’яж із Цінтрою, і про те, щоб заволодіти леном, що є законним спадком дівчини. Втім, ми не можемо виключати, що йдеться тут не про політику, а про ген Старшої Крові, який Емгир хоче ввести в імператорську лінію. Якщо Емгир знає те, що ми, то може хотіти, щоб пророцтво реалізувалося у його роду, а майбутня Королева Світу народилася у Нільфгарді.

— Поправка, — втрутилася Сабріна Ґлевіссіг. — То не Емгир того хоче, а нільфгардські чародії. Тільки вони могли рознюхати про ген і пояснити Емгиру його значення. Присутні тут нільфгардські пані напевне захочуть те підтвердити й пояснити свою роль у інтризі.

— Мене дивує, — не витримала Фрінгілла, — тенденція пані до знаходження ниток інтриг у далекому Нільфгарді, у той час як усі передумови вказують на те, що шукати змовників і зрадників значно ближче до вас самих.

— Зауваження настільки ж пряме, наскільки точне, — Шеала де Танкарвіль гострим поглядом вгамувала Сабріну, яка вже готувалася із відповіддю. — Інформація про Старшу Кров випливла до Нільфгарду від нас, усі передумови саме на те і вказують. Чи ви вже забули про пана Вільгефорца?

— Я ні! — у чорних очах Сабріни запалав вогонь ненависті. — Я не забула!

— Прийде час і на нього, — зловороже блиснула зубами Кейра Мец. — Але зараз ідеться не про нього, а про те, що Цірі, ця така важлива для нас Старша Кров, — у руках Емгира вар Емрейса, імператора Нільфгарду.

— Імператор, — спокійно заявила Ассіре, подивившись скоса на Фрінгіллу, — нічого у руці не має. Дівчина, яку тримають у Дарн Ровані, не є носієм жодного екстраординарного гену. Вона звичайна до меж можливого. Безсумнівно, вона не Цірі з Цінтри. Це не та дівчина, яку імператор шукав. А шукав він ту, яка носила ген. Він навіть мав її волосся. Волосся те я дослідила й знайшла дещо, чого не розуміла. Але тепер уже — розумію.

— Тож Цірі немає у Нільфгарді, — тихо промовила Йеннефер. — Немає її там.

— Немає її там, — серйозно підтвердила Філіппа Ейльгарт. — Емгира ошукали, підсунули йому двійника. Я й сама знаю про те — відучора. Втім, мене втішає щире визнання цього факту пані Ассіре. То підтверджує, що ложа наша насправді функціонує.

***

Йеннефер ледь стримувала тремтіння рук і губ. Тільки спокійно, повторювала вона собі, тільки спокійно, не видати себе, чекати на відповідний момент. І слухати, слухати, збирати інформацію. Сфінкс. Бути сфінксом.

— Виходить, це Вільгефорц! — Сабріна стукнула кулаком об стіл. — Не Емгир, а Вільгефорц, той красень та пристойна падлюка! Підманув й Емгира, й нас!