Слава ЗСУ!

…із одним моїм знайомцем. Тутешнім штайгером… — «штайгером» (від нім. der Steiger — «гірничій майстер») звуть того, хто завідує гірничими роботами, спеціаліста з підземних робіт.

Барбегазі — у французькому і швейцарському фольклорі: різновид гномів із величезними ногами, подібними до лиж, які мешкають вище рівня снігів (літом впадають у сплячку, а активне життя ведуть взимку).

…відразу потрапили до святого гаю Мюрквід… — назва лісу «Мюрквід» (від дав.-сканд. Myrkviðr, «темний ліс») трапляється у «Старшій Едді», збірці віршованих сказань скандинавів; ліс той, наприклад, згадується у зв’язку з Рагнарьоком — битвою богів.

Фламініка — скоріше за все, слово пов’язане із «фламінами» — жерцями у Давньому Римі, чиїм завданням було розпалювати вогонь на жертовнику бога; назву пов’язують із латинським словом «вогонь».

…лежав чималий ехінопс… — «ехінопс» походить від лат. echinops — «їжак»; їжаки ж у Середньовіччі вважалися істотами демонічними, небезпечними й злими (наприклад, їм приписувалося висмоктування молока у корів, що залишаються на ніч на пасовиську, а сам їжак вважався символом диявола).

…сигналізувало присутність листяносов та веспертилів… — міфологічне створіння «веспертил» (від лат. vesper — «вечір») належить у народній демонології до різновиду вампірів, які живляться життєвими силами людини.

…ви праві, мужній кавалере… — слово «кавалер» споріднене із фр. chevalier — «вершник»; первинне гніздо значень, із цим словом пов’язаних, — рицарський стан «кавалерів» (звідси, власне, і «кавалерія»).

…заприсягався, що вирве поетові серце… — історія про поїдання невірною дружиною серця її коханця, вбитого її чоловіком, належить до відомих сюжетів середньовічних романів та — особливо — пісень трубадурів. Наприклад, подібна історія пов’язується зі смертю одного з відомих середньовічних трубадурів Гільома де Кабестаня, саме таким чином, начебто, вбитого графом Раймундом Русільйонським; у подальшому цей сюжет використав у «Декамероні» Джованні Бокаччо.

…були — як воно говорилося при третогорському дворі — апанажем у коронній оправі… — апанажем (від фр. apanage — «наділ») звалися спадкові землі, що передавалися некоронованим членам монаршої родини.

…апанаж ковірський є законом мертвої руки… — така форма апанажа, коли земельний наділ передається спадкоємцям аж до повного зникнення лінії наслідування; після того землі повинні бути повернені монарху.

…васалів чи ар’єрвасалів… — ар’єрвасал — «васал мого васала», який — у межах звичної системи васалітету — не підпорядковується сеньйору вищого порядку безпосередньо.

…загартованих у боях — і розбоях — професіоналів, кондотьєрів… — за часів Пізнього Середньовіччя кондотьєрами (від іт. condotta — договір про найм на військову службу) звали командирів військових загонів, які не були безпосередніми васалами своїх господарів, але наймалися до них за гроші, за строковою угодою. (Навіть сучасне «солдат» походить від пов’язаного із практикою кондотьєрства поняттям soldo, чи то плати за надання військових послуг). Порівняно із рицарями кондотьєри були кроком уперед до професійної найманої армії.

…кинула якір у кам’яних щелепах аванпортів… — аванпортом зазвичай зветься зовнішня частина порту, захищена від морських хвиль молами чи хвилеломами.

У Лан Ексетері платили податок від фронтону дому… — реальна практика у низці князівств і держав Північної Європи у Середньовіччі та в Новий час (Нідерланди, князівства Німеччини тощо).

…а на голові — chapeau, що пасувала до плаща… — різновид чоловічого капелюха за часів Пізнього Середньовіччя; трохи нагадував турецьку феску.

…у вухах її відразу пролунав бойовий крик берсерків… — берсерками (від дав.-сканд. berserkr — «ведмежа шкіра») у скандинавів звали вояків, які перед битвою або під час неї впадали у бойовий шал; згідно з північним віруванням, залізо не могло завдати берсеркам шкоди, тому за необхідності їх забивали камінням.

Кенотаф — кенотафом (від дав.-грец. κενσς  — «порожній» і ταφος  — «могила») звали пам’ятний знак над порожньою могилою (коли за якихось причин не було можливості поховати тіло).

Гемдалль — то наш міфічний герой… — скандинавська міфологія знає бога Геймдалля, охоронця богів, що стоїть на сторожі у моста Біврьост (втіленням якого є веселка) на межі Асгарду, міста богів. Коли настане Рагнарьок, саме Геймдалль має протрубити у золотий ріг і призвати вояків на останній бій.

У наших міфах ім’я Камбі носить чародійський золотий когут… — у скандинавській міфології також є такий півень, ім’я якого Ґуллінкамбі, чи, дослівно, «Золотий Гребінець»; його функція, якщо орієнтуватися на «Старшу Едду», — давати сигнал про небезпеку, що загрожує Асгарду.