Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак - Останнє бажання

— Де тебе знайти? У святилищі?

— Ні,— Неннеке встала,— Не у святилищі. Тебе тут люблять, але по святилищу не вештайся. Іди погуляй. Я знайду тебе сама.

— Добре.

2

Геральт уже вчетверте пройшовся по обсадженій тополями алейці, що йшла від воріт до житлових приміщень і далі убік утопленого в стрімчасту скелю блоку святилища й головного храму. Після коротких роздумів він вирішив не повертатися під дах і звернув до садів і господарських будівель. Там кілька послушниць у сірому робочому одязі просапували грядки й годували в курниках птахів. В основному це були молоді й дуже молоді дівчата, майже діти. Деякі, проходячи повз, вітали його кивком або посмішкою. Він відповідав, але не пізнавав жодної. Хоч і бував у храмі часто, часом разів зо два на рік, але ніколи не зустрічав більше трьох-чотирьох знайомих облич. Дівчата приходили й ішли — віщунками в інші храми, повитухами й лікарками, що спеціалізувалися на жіночих і дитячих хворобах, мандрівними друїдками, учительками або гувернантками. Але не було нестачі в нових, прибуваючих звідусіль, навіть із самих віддалених районів. Храм Мелітеле в Елландері користувався широкою популярністю й заслуженою славою.

Культ богині Мелітеле був одним з найдавніших, а у свій час — і найпоширеніших, і сягав корінням в незапам'ятні, ще долюдські часи. Майже кожна нелюдська раса й кожне первісне, ще кочове, людське плем'я шанували яку-небудь богиню врожаю й родючості, покровительку хліборобів і городників, берегиню любові й дому. Більша частина культів злилася, породивши культ Мелітеле.

Час, який досить безжалісно учинив з іншими релігіями й культами, надійно ізолювавши їх у забутих, рідко відвідуваних, загублених в міських кварталах церковках і храмах, милостиво обійшовся з Мелітеле. У Мелітеле як і раніше не було нестачі ні в послідовниках, ні в захисниках. Учені, аналізуючи популярність богині, зазвичай зверталися до найдавніших культів Великої Матері, Матері Природи, указували на зв'язки із природними циклами, з відродженням життя й іншими пишно називаними явищами. Друг Геральта, трубадур Жовтець, що мріяв стати авторитетом у всьому мислимому, шукав простіших пояснень. Культ Мелітеле, говорив він,— культ типово жіночий. Мелітеле — патронеса плодовитості, народження, вона опікунка повитух. А жінка, що народжує, повинна кричати. Крім звичайних вересків, суть яких, як правило, зводиться до клятвених запевнень, що вона більше ні за які пряники не віддасться жодному паршивому мужикові, жінка, що народжує, повинна кликати на допомогу яке-небудь божество, а Мелітеле для цього підходить якнайкраще. Оскільки ж, стверджував поет, жінки народжували, народжують і народжуватимуть, остільки богині Мелітеле втрата популярності не загрожує.

— Геральте.

— Ти тут, Неннеке? Я шукав тебе.

— Мене?— посміхнулася жриця.— Не Іолю?

— Іолю теж,— зізнався він.— Ти проти?

— Зараз — так. Не хочу, щоб ти заважав їй і відволікав. Їй треба готуватися й молитися, якщо ми хочемо, щоб з її трансу що-небудь вийшло.

— Я вже говорив тобі,— холодно сказав він,— що не хочу ніякого трансу. Не думаю, щоб від нього була якась користь.

— А я,— злегка поморщилася Неннеке,— не думаю, щоб від нього була якась шкода.

— Загіпнотизувати мене не вдасться, у мене імунітет. Боюся я за Іолю. Для неї як для медіума це може виявитися надмірним зусиллям.

— Іоля не медіум і не розумово відстала ворожка, а дівчинка, що користується особливою прихильністю богині. Будь ласка, не роби дурних гримас. Я сказала, що твоє ставлення до релігій мені відоме. Але мені це ніколи особливо не заважало й, думаю, не завадить у майбутньому. Я не фанатичка. Тобі ніхто не забороняє вважати, що нами править Природа й схована в ній міць. Ти вільний думати, що боги, у тому числі й моя Мелітеле,— усього лише персоніфікація цієї Міці, придумана для простачків, щоб вони легше її зрозуміли, визнали її існування. По-твоєму, це сліпа сила. А мені, Геральте, віра дозволяє очікувати від природи того, що втілене в моїй богині: порядку, принципів, добра. І надії.

— Знаю.

— Ну, а коли знаєш, чому не довіряєш трансу? Чого боїшся? Що я змушу тебе битися чолом об підлогу перед статуєю й розспівувати псалми? Так ні ж, Геральте! Ми просто трохи посидимо разом, ти, я й Іоля. І подивимося, чи дозволяють здібності цієї дівчинки розібратися в клубку сил, що обплутують тебе. Може, довідаємося що-небудь, про що варто було б знати. А може, не довідаємося нічого. Можливо сили Призначення, що оточують тебе, не побажають явитися нам, залишаться прихованими й незрозумілими. Не знаю. Але чому б не спробувати?

— Тому що це безглуздо. Не оточують мене ніякі клубки Призначень. А якщо навіть і оточують, то навіщо ляд у них порпатися?

— Геральте, ти хворий.

— Ти хотіла сказати — поранений.

— Я знаю, що хотіла сказати. З тобою щось негаразд, я відчуваю. Адже я знаю тебе з дитинства, ти тоді діставав мені тільки до пояса. А тепер відчуваю, тебе захопив якийсь диявольський вихор, ти заплутався, потрапив у петлю, яка поступово затягується навколо тебе. Я хочу знати, у чім річ. Самій мені не зуміти, я змушена покластися на здібності Іолі.

Попередня
-= 12 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 14.

Останній коментар

Admin 24.04.2020

якщо помітили помилку виділіть її та тисніть Ctrl + Enter щоб відправити


Ольга 16.01.2020

Гарне фентезі,варто читата


Halyna19 27.12.2019

Підкажіть, хто перклав цю книгу?


Додати коментар