Слава ЗСУ!

- Зараз вони такі, як ми. Мають такий самий вигляд. – Відповів Рафаель. – А коли ми літали близько над поверхнею у мобільному кораблі, то обов’язково всі дивувалися та знімали на свої камери. Ми для них диво. А для мене диво – це саме вони. А про все інше розповість сам робот. Потім. Він збирав матеріали з поверхні для вивчення. Він проаналізує геологію планети. Історію її виникнення та розвитку. А потім нам усе розкаже та прокоментує. Зараз робот працює над зібраними даними.

- Як цікаво. – Промовила Марсія.

- Цікаво. – Погодився Рафаель. – Але мене зараз цікавить інше. Давай з тобою просто пройдемося по кораблю та прогуляємося. Я хочу тебе запросити на побачення.

- Добре. Пішли. – Погодилася Марсія.

І друзі пішли гуляти просторами корабля, тримаючись за руки.

Глава 4

- Я зібрав вас усіх, щоб розповісти про отримані та опрацьовані мною дані. – Почав розповідь робот. – Планета, яку ви зараз бачите на екрані та в ілюмінаторі, існує чотири цілих п’ятдесят чотири сотих мільярдів років. Життя з’явилося на цій планеті завдяки нашій цивілізації за допомогою нанороботів з генетичним матеріалом людини та дев’яти мільйонів видів, які приземлилися на її поверхні два с половиною мільярдів років тому. Але не все пройшло гладко. Планета пережила кілька льодовикових періодів, гамма-випромінювання та падіння астероїдів. Правда, саме падіння астероїда шістдесят п’ять мільйонів років назад було невипадковим. Наша цивілізація відстежує своїх підопічних планет та контролює увесь процес. Через червоточини роботи-розвідники прибувають до дочірніх планет та повертаються назад в одну мить. Червоточини – ризикований спосіб переміщення у просторі та у часі, тому для цього способу використовують саме роботів. Мої володарі були незацікавлені в тому, щоб планетою правив інший вид, ніж людський, тому, коли динозаври почали господарювати на планеті, причому досить довго, прийшлось застосувати такий страшний спосіб ліквідації.

- Але це жорстоко!

- А до нас теж будуть застосовані такі методи, якщо ми чимось не сподобаємось?

- Я не можу нічого гарантувати. – Відповів робот. – У мене завдання привести пасажирів на цю планету, підготувати їх. Я свою роботу виконую. У мене не має запитань до хазяїв. І не повинно бути. Я лише робот.

Глава 5

- Привіт! Ти бачив гостей на нашому кораблі? – Спитала Марсія у Рафаеля.

- Ні. А про яких гостей ти говориш? – Здивувався Рафаель.

- Робот з поверхні взяв кілька представників різних видів, у тому числі двох людей, чоловіка та жінку. Зараз вони у лабораторії. Робот їх вивчає.

- Він не зашкодить їм?

- Думаю, ні. Повивчає та відпустить. – Відповіла Марсія.

- Але ж вони пам’ятатимуть, що з ними було? – Уточнив Рафаель.

- Звісно, що ні. Робот зітре у них пам’ять. – Пояснила Марсія.

- Усю?

- Не знаю. Може тільки частку. Ту, де зараз залишаються спогади про цю подію. Усе залежить від побажання робота. – Промовила Марсія.