Слава ЗСУ!

Мати. Що з тобою, Корнелю?

Корнель. Нічого, матусю. Не бійся, я... зостануся з тобою... і Тоні. Бо як у місті колотнеча, всякий непотріб може.налетіти... Не бійся нічого, матусю. Я буду вдома. (Йде до стояка з рушницями).

М а т и. Що ти там шукаєш?

Корнель. Татів карабін, той, що він мав у Африці/ Його вже треба почистити. (Бере рушницю зі стояка).

М а т и. Та я ж на них щодня витираю порох.

Корнель. Ти не розумієш, матусю. Рушниці мало цього. З неї часом треба й вистрелити. (Кладе матері руку на плече). Не турбуйся, мамо. Все буде гаразд, ось побачиш.

М а т и. І Петр вернеться?

Корнель. Вернеться, матусю, вернеться.

Виходить з рушппцею. Присмерк ‘ густішає.

Мати (дивиться йому вслід). Я знаю, ти не скажеш мені правди, Корнелю. (Ходить по кімнаті й поправляв то се, то те), ^%

Вдаліші кілька пострілів.

Боже, що ж буде з Петром! (Сідає в крісло і складає руки, як до молитви) Господи Ісусе Христе, вбережи могс Петра, Матір божа милосердна, змилуйся наді мною

вбережи моїх дітей, Ісусе Христе, верни пені мого втра. Пресвята діво Маріє, моли бога за моїх дітей, усе, спасителю наш, змилуйся над моїми дітьми.

Петр печутно з’являється в дверях; на ньому самі шташі й розстебнута сорочка.

В кімнаті майже темно.

Петр. Здрастуй, мамо.

Мати (схоплюється). Петре! Тебе вже випустили?

П е т р. Де там! Але я вже не маю з ними ніякого діла, ітусю.

М а т и (підходить до нього). Я так боялася за тебе..* [и сюди, синку!

Петр (ухиляється). Ні, ні, мамо. Сиди, прошу тебе! Мати (простягає до нього руки). Що з тобою, синочку? е твій піджак?

Петр (ухиляється). Там. Там. Вони, мабуть, при-лють його тобі, мамо. Піджак і все. Вони ж так педан-ічно порядні!

М а т и. Хто?

П е т р. Та вони. Білі. Не треба світити, матусю. Мені рашенно шкода, але я мушу щось тобі сказати. Тому й прийшов до тебе. Мабуть, краще буде, коли я сам тобі ;ажу.

Мат и. Петре, що сталося? (Тягнеться до нього рути). Іди сюди!

Петр (ухиляється). Не сердься на мене, я справді

5 винен, мамо. І Корнель теж не винен.

Мати. В чому?

Петр. Господи, матусю, яка ти недогадлива! Адже [>ого слід було сподіватись. .1 Корнель знав, що так буде, у, а тепер уже по всьому..*

Мати (з дедалі більшим жахом). Як це по всьому, етричку?

Петр. Це вже давнє діло, мамо. Вже більш як пів->дини минуло відтоді.

М а т и. Відколи?

Петр. Ну, як мене розстріляли, матусю!

Мат и. Петре! (Хитається й безвладно падає на під-щ).

Петр. Ой, мамо!'Боже, що це я... Йдіть хтось помо-іть! Ондро!

О її д р а. Що тут таке?

Петр. Та ось глянь, мама...

О н д р а (стає коло неї навколішки і намацує пульс).

Дай-по, матусю...

З темрявп впходить Батько в офіцерському мупдирі.

Батько. Що з нею?

Петр. Хтозна, раптом упала...

Батько. Чого ж ти так необережно! (Став навколішки біля матері). Рідненька, що з тобою? •

З темрявп з’являється їржі в пілотському комбінезоні.

їржі. Здоров, Петре. Матусі погано? (Засвічує лампу на письмовому столі).

Оидра (стоячи навколішки над матір'ю). Серце. Такі страшні перебої... Бідна матуся!

Батько. Якби ж ми могли когось покликати!

О н д р а. Навіщо? Адже тут б ми. Вона трохи полежить непритомна. Нервовий струс. Найкраще не займати її. ІІодайте-но яку-небудь подушку!

Петр (бере подушки на канапі). Ось.

їржі (несе оберемок подушок). На.

О н д р а. Підніми їй трохи голову, тату. (Підкладав подушки). Добре, а тепер полеж спокійно, матусю. (Підводиться). Відійдіть, не турбуйте її.

Батько (підводиться). Чим ти її так налякав, Петре? І скажи, будь ласка, звідки ти тут узявся взагалі?

О н д р а. Хвилиночку, тату. (Обертає Петра до світла й дивиться йому на чоло). Отакої! Одна, дві. (Розхристує йому сорочку й торкає пальцем груди). Одна, дві, три. Оця пройшла прямо крізь серце.

Батько. Покажи-но. Гарно влучено!...Що за диво — це схоже на... Ми були якось розстріляли одного араба. Хлопче, як це з тобою сталося?

II е т p. І мене розстріляли, тату.

Батько. Ого! І стріляли солдати?

Петр. Солдати, татусю.

Батько. Сподіваюсь, не за зраду, Петре?

Петр. Ні, тату. Я боровся за велику... й благородну справу.

Батько. Проти солдатів? Щось не віриться, хлопче

П е т р. На нашому боці теж є солдати, тату.

Батько. З обох боків — солдати?

Петр. Так.

Батько. Наші проти наших?

Петр. Так, тату.

Б а т ь к о. Це мені пе подобається, Петре. Наші проти наших —щось тут у вас наплутано... То ти був розвідником, Петричку?