Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Війна з Саламандрами

«Саламандри проти саламандр? Цебто як?»

«Ну, наприклад... коли тих саламандр розплодиться забагато, вони можуть перегризтись між собою за якийсь там клапоть берега, якусь там затоку, чи що; а потім уже битимуться за більші й більші володіння, і кінець кінцем почнеться світова війна за узбережжя, хіба ні? Саламандри проти саламандр? Як гадаєш, чи не до цього веде логіка історії?»

«Ні, так не вийде. Саламандри не можуть воювати проти саламандр. Це було б протиприродно. Адже саламандри — один рід».

«Люди теж один рід. Але їм це, як бачиш, не заважає. Один рід, а за що лиш не воюють! Навіть не за місце, де жити, а ще й за могутність, за престиж, за вплив, за славу, за ринки і ще бозна за що. То чого б і саламандрам не почати війну між собою, скажімо, за престиж?»

«А навіщо їм це? Ну скажи, яка їм із цього користь?»

«Ніякої — хіба те, що одні якийсь час матимуть більше берегів і могутності, ніж інші, а потім стане навпаки...»

«Та навіщо їм могутність? Адже вони всі однакові, всі вони саламандри; у всіх однаковий кістяк, усі однаково бридкі й однаково пересічні... Навіщо їм убивати одні одних? Ну скажи, будь ласка, в ім’я чого їм воювати між собою?»

«Не бійся, знайдеться! Ось поміркуй: тут ось європейські саламандри, а там, південніше, африканські; я не я буду, коли одні не захочуть стати вище за других! От і почнуть доводити свою вищість в ім’я цивілізації, експансії чи ще бозна-чого. Завжди знайдуться якісь ідеологічні чи політичні причини, в ім’я яких саламандри з одного берега муситимуть різати саламандр із другого берега. Саламандри істоти цивілізовані, як і ми, тож їм не забракне ідеологічних, економічних, юридичних, культурних та інших аргументів».

«І зброя у них є. Не забувай, що вони чудово озброєні».

«Так, зброї в них удосталь. От бачиш! То невже таки вони не навчаться у людей, як робиться історія!»

«Стривай, стривай хвилинку! —Автор схопився н почав ходити по кабінету. — Правда, це було б казна-що, якби вони такого не зуміли. Я вже бачу... Досить глянути на карту світу —ет, чорт, де б узяти яку-небудь карту світу?»

«Та я її уявляю».

«От і гаразд. Ось тут тобі Атлантичний океан із Середземним і Північним морями. Тут Європа, а тут Америка... Це колиска культури й сучасної цивілізації, Десь тут потонула стара Атлантида...»

«А тепер там саламандри затоплюють нову».

«Атож. А ось тут Тихий та Індійський океани, старий таємничий Схід. Колиска людства, як то кажуть. Десь тут, на схід від Африки, потонула міфічна Лемурія. Отут Суматра, а трохи західніше від неї...»

«...острівець Танамаса. Колиска саламандр».

«Так. І там владарює King Salamander1, духовний проводир саламандр. Тут іще живуть tapa-boys капітана вап Тоха, первісні тихоокеанські, напівдикі саламандри. Одне слово, це їхній Схід, розумієш? Уся ця область тепер називається Лемурія, а та друга, цивілізована, європеїзована й американізована, сучасна й технічно розвинена, — то Атлантида. Там тепер диктатором Верховний Саламандр, великий завойовник, інженер і солдат, Чінгісхан саламандр і руйнівник контипентів. Надзвичайно цікава особистість».

(«Слухай, а він справді саламандра?»)

(«Ні. Верховний Саламандр —людина. Його звуть Андреас Шульце, і він за світової війни служив десь у чині фельдфебеля»).

(«Ах, он що!»)

(«Атож. Отак-то воно»). «Отже, є Атлантида і є Лемурія. Цей поділ має причини географічні, адміністративні, культурні...»

«І національні. Не забувай про національні причипи. ЛемурСькі саламандри говорять мовою «піджін-іпглііп», а атлантидські — «бейсік-інгліш».

«Гаразд. Із часом атланти проникають колишнім Суець-ким каналом у Індійський океан...»

«Звичайно. Класичний шлях на Схід».

«Слушно. А лемурські саламандри сунуть довкола мису Доброї Надії на західний берег колишньої Африки. Бо вони твердять, що до Лемурії належить уся Африка»,

«Звичайно».

«Девіз їхній* «Лемурія —лемурам! Геть чужинців!» і таке інше. Між атлантами й лемурами дедалі глибшає прірва недовіри й споконвічної ворожнечі. Ворожнечі не на життя, а на смерть».

«Тобто —вони стають націями».

«Так. Атлапти зпеважають лемурів і називають їх брудними дикунами, а лемури фанатично ненавидять атлан-тидських саламандр і бачать у них імперіалістів, західних чортів, зрадників давньої, чистої, первісної саламан-дровості, Верховний Саламандр домагається концесій на лемурських берегах, нібито в інтересах торгівлі й цивілізації. Благородний старий Король саламандр хіть-не-хіть мусить піддатись! його військо гірше озброєне. В затоці на Тігрі, недалеко від того місця, де колись був Багдад, спалахує конфлікт: лемури-тубільці нападають на атлантську концесію і вбивають двох офіцерів-атлан-тів —нібито за образу національних почуттів. А як наслідок...»

Попередня
-= 88 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар