Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Вогнепал

Сергій більше не шурхотів в коморі, - ось що не так!

Юрко виліз з-під столу, повернув голову ліворуч. Сергій стояв біля комори білий як крейда і дивився кудись за спину Юрка.

• Юра?!! – біля навстіж відчинених дверей сінника в одній нічній сорочці стояла Марія Прокопівна.

V

Сергій продовжував стояти на місці. В голові проносилась маса плутаних і обірваних думок, руки, напівзігнуті в ліктях, мимоволі були виставлені вперед. Сергій всім серцем не бажав цієї ситуації, протестував такому висліду. Протест застряг в пересохлому горлі і з вуст зринули нечленороздільні заперечення: «ні… я не буду… не я». Сергій не міг дати собі ради і не знав, що робити далі. Його «блискучий» план накрився одним місцем, а плану «Б» він звісно не мав і переляк перейшов у ступор.

Проте, все це відбувалося лише протягом кількох секунд, не зважаючи на вихор думок, який ніби коротке замкнення, подавив волю і здатність тверезо мислити у Сергія.

В голові Юрка також за коротку мить промайнуло безліч думок, проте ніякого заціпеніння не було. Перше, що вразило Юрка, коли він побачив бабу Маньку, - подив. В животі все похололо, а в колінах (він все ще сидів навприсядки біля столу) з’явилась підступна млосність. Та майже миттєво подив змінився на гнів: «якого хє́ра вона вийшла? Чому не можна було просто сидіти в своїй кімнаті і не висовувати свого паскудного носа куди не слід?!!».

Юрко різко схопився на ноги. Так, що навіть в потилиці щось ніби клацнуло і злегка закрутилась голова: «Сучка! Все через тебе! Навіщо ти вийшла? Що я тобі поганого зробив?!!» - не вгавав потік думок. Юрко підскочив до печі, біля якої лежала скинута ним додолу стара наволочка з рештками якоїсь сушеної трави, схопив її в руки, подивився на неї, кинув геть. Схопив синтетичний мішок, один із складених біля сундука, повернувся з ним до баби, намагаючись накинути його їй на голову і паралельно розуміючи недолугість цього заходу, зважаючи на те, що стара його вже й так впізнала.

«Вона заявить! Мене посадять! Через неї, через цю кляту курву!».

Проте, не маючи інших ідей, Юрко заніс лантух над головою баби, спробувавши його накинути їй на голову. Марія Прокопівна інстинктивно виставила руки вперед і занадто легкий синтетичний мішок лише краєм ковзнув по її голові та упав на підлогу. В її очах відобразилось спантеличення і переляк.

Юрко нахилився підібрати мішок, проте стара в цей момент позадкувала до дверей в сінник. В мозок Юрка вдарила чергова порція ненависті до баби і жалості до себе самого. В голові промайнуло: «за що?». Вмить згадались яскраві моменти з дитинства: ось його малого батько, що тоді працював в колгоспі шофером, взяв з собою кудись в далеку поїздку і він вперше побачив світ за його звичними межами; Новий Рік з наміром побачити все ж Діда Мороза; поїздка з батьками до райцентру на базар перед школою і смачне морозиво в кафе (до цього Юрко не знав, що морозиво можна їсти ложкою з металевої піали на високій підставці); ось він щодуху мчить велосипедом з гори так, що в вухах вітер, а в руках – дрібне дрижання і напруження від утримування керма…

Згадалась і баба Манька, яка тоді була ніби молодшою. Згадались пиріжки з маком…

Можливо навіть несподівано для самого себе Юрко вихопив з макітри здоровенну товкачку, заніс її над правим плечем і навідліг опустив бабі на голову...

Попередня
-= 8 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!