Слава ЗСУ!

дилеми випробовуватимуть їх, допомагаючи знайти себе справжнього та позбутися всього зайвого, баласту на шляху саморозвитку. Кожен з героїв по-різному долатиме перешкоди. Хтось упорається швидше, майже непомітно, а комусь удасться доторкнутись ІСТИНИ тільки наприкінці роману…

А ще головним героям та читачеві не раз доведеться задумуватися та осмислювати такі фундаментальні філософські категорії, як ІСТИНА, ШЛЯХ, ЛЮБОВ, СВІТ, ОСОБИСТІСТЬ, МАЙСТЕР. Ці слова в тексті виділено великими літерами для наголошення на їхній концептуальній значущості. Слід зазначити, що читачеві не нав’язується чужа думка, автор тільки намагається підштовхнути його до самостійного пошуку.

Роман сповнено символізму та побудовано таким чином, що читач також має шанс разом з усіма дійовими особами пройти тернистою дорогою пізнання себе, своїх обмежень та можливостей. Можливо, цей твір допоможе йому краще розгледіти та зрозуміти свій власний ШЛЯХ чи навіть зробити ним перші кроки.

Твір задумано багатогранним у жанрово-стильовому плані. Тож його буде цікаво почитати поціновувачам психологічних драм, філософам за професією та філософам у душі, шанувальникам тонкого гумору та детективного сюжету, любителям подорожувати та шукачам пригод, тим, хто обожнює всілякі загадки та таємниці. Також у творі, поруч із філософськими, порушуються найрізноманітніші соціальні, культурні, економічні проблеми, актуальні для сучасного українського суспільства.

Окрім розширення світогляду, зміцнення віри в себе та приємного проведення часу, прочитання роману може мати ще ряд побічних ефектів. Зокрема: активізацію приспаних творчих здібностей, загострення інтуїції, встановлення душевної рівноваги, гармонізацію зовнішнього та внутрішнього світу, відновлення вміння САМОСТІЙНО ставити запитання та САМОСТІЙНО знаходити на них відповіді, здатність бачити крізь дзеркала…

Гадаєте, це все?

Ні.

Це –

ВСЕСВІТ!

Частина перша

Шукай коріння - усе в тобі

Корінець перший

Б Б оїнг» м’яко скрегочe колесами по бетонному полю та зупиняється у відведеному спеціально для нього секторі аеропорту «Бориспіль». Ремені безпеки відстебнуто, мобільні телефони знову ввімкнено. Ще якісь кілька хвилин – і трапом бадьоро тече людський потік із ручною поклажею, сувенірами в кишенях, дітьми, які весело галасують та смикають дорослих. Біля літака вже чекає спеціальний автобус, який доставляє пасажирів до терміналу аеропорту. Звісно, він трохи замалий для всіх прибулих, особливо після європейських напівпорожніх автобусів, однак пасажири «Боїнга» розуміють: іншого не буде. Тож остаточно спускаються з небес на землю та втискаються в транспорт, люб’язно наданий «Українськими авіалініями».

По трапу зійшов невисокий чоловік у діловому костюмі й осінній куртці, розмахуючи чорним шкіряним чемоданчиком і всміхаючись широкою білосніжною усмішкою. На вигляд йому можна було дати років 30-40, тобто вік був зовсім неконкретним. Він попрямував до автобуса й загубився в натовпі.

Уся дрімота й сонливість Андрія, молодого, міцно збитого журналіста, щезли, тільки-но він відчув, як хтось легенько трусить його за плече. Після нещодавнього «відпочинку» в спортивному таборі, де пообідній сон був обов`язковим, хлопець цієї пори куняв увесь тиждень.