Слава ЗСУ!



Забутий

бог

Присвячується моїй родині та близьким людям, котрі підтримували мене від початку до кінця.

Пролог

Спочатку було ніщо…

Пітьма заповнювала безмежним морем пустку, де колиску сплело первозданне сім’я. Хаос був йому за батька, а ніч за матір. Тисячі років дрімало воно в холодних обіймах, допоки світло не випило до останньої краплі море пітьми. І тільки тоді перші паростки знаменували народження прабатька богів –Архона. Хаос подарував йому владу створювати світи, а мати - владу над небесними світилами, що з’являться з його рук.

І коли зірка Серітель опустила своє сріблясте волосся в океани новоствореного світу, земля піднялась над водами, а гори зламаними зубами вплелись у чорні хмари. Сухий вітер шматував сльози Архона, що лились дощем на мертву землю. Руки бога не могли дати життя.

А потім прийшла вона. Гармонія.

І взяв її він у жінки. Й народила із лона квітучі поля зі стадами тарисів, поміж яких стрибають срібнорогі меонари. Поцілунком віддала йому малахітові ліси населених химерними істотами, де предки турійців, гримів і фіонелів зачали еру Світла. Однак не довго тривала часи розквіту перших цивілізацій. З народженням чотирьох братів змінилось все.

Першим був Прімус. Батько людства із серцем героя та з душею жорстокого вбивці. Наступний з’явився на світ Седнор з вічною спрагою до крові. А роду ельфів дав початок Ілар з очима провидця. Та тільки руки копача дістались Тоіну – предку гномів. Повстали вони один проти одного за любов до батька. І не було кінець війнам та смертям, поки Гармонія не подарувала Архону дітей-богів, що стали правити стихіями.

Втомився бог від чвар нащадків. Залишив їх на поталу долі природи. Став забутим богом у річці часу. Легенди, що пам’ятали його, розвіяні вітром на очах у Гармонії. Мати каялась у своїх вчинках. Зненавиділи дітей своїх за пролиту кров. І направила гнів свій проти них, але Архон вийшов з небуття на захист дітей. Став деревом й заховав у корінні, щоб не знайшла мати. Та від гармонії не утичеш. Ніколи. Материнське серце зм’якшило покарання. Діти змушені переживати усі пори року в одну добу. Тільки найсильніші виживуть у круговерті природи.

У ельфів ходить повір’я. Коли Архон повернеться з небуття, а Гармонія пробачить своїх дітей – настане день Очищення. І кожен постане перед судом, заплативши кроваву данину. День цей не за горами.

Розділ I

«Коли Прімус виконав завдання Архона, бог подарував йому жінку із плоті і крові для зачаття першого короля Ардонської імперії. Ім’я ж йому – Хеатон.»

«Історія Ардонської Імперії» Хіарад Розумний

Коли він прокинувся, ніч запустила чорні пальці йому в очі. Місяць кидав світло в убогу на меблі кімнату, утворюючи химерні тіні. Голова розривалась від похмілля тисячами спалахів, в той час, як правиця досі лежала на груді повії. Жінка насолоджувалась залишками сну. Похитуючись, маг підійшов до стола. На пустельній поверхні в променях світла лежав конверт із пожовклого грубого паперу. Зміємоподібна печатка захищала вміст. Томас вказівним пальцем перехрестив її, і та розкривши пащу розтворилась червоним димом. Лист зашарудів під пальцями мага. Сині очі швидко забігали по рядках послання, а зуби оголились в оскалі. Через декілька хвилин чоловік стояв за межами квартири, що знаходилась в трущобах для гномів. Сморід впивався гнилими зубами в легені, коли маг повернув за ріг вулиці в темний провулок. Зробивши декілька кроків хтось вхопився за ногу. Маг рвучко опустив погляд донизу. З темряви виникло обличчя старого жебрака вкрите глибокими зморшками. Риб’ячі очі тремтіли в запавши очницях. Від нього відгонило потом і брудом. Брунатна язва червоною піною розповзлася по лівій щоці. Старець завагався, а потім промовив зачавкавши беззубим ротом: