Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Забутий бог

- Звідки ти знаєш наші імена? – Запитав Каїн. Здивованість зникла.

- Я мав час поспостерігати за вами.

Авель мовчав, тільки пильно стежив за Томасом. Він не довіряв чаклуну, і це не дивно.

- Хто ти? І навіщо ти тут? Що тобі потрібно від нас? – Каїн не заспокоювався.

- Скільки запитань одразу, – посміхнувся Томас. – Якщо ти даси мені сказати, ти дізнаєшся чому я тут. – Додав чаклун. - По перше, мій візит сюди пов'язаний з вашим появленням. Я не передбачував, що ви з’явитесь в Тенебрісі, тим паче в Архоні. Мене зацікавили дивні портали, які почали з’являтися по всій імперії…

- Стривай! Де ми зараз? Що це за місце! – закричав Каїн.

- Якраз намагаюсь тобі допомогти. – Спокійно відповів Томас. – Май трохи терпіння і я дам тобі пояснення.

Каїн заспокоївся й сів біля Авеля опершись спиною на стіну.

- На чому я зупинився?

- Ти говорив про портали. – Промовив Авель.

Каїн здригнувшись від неочікуваної відповіді брата. Голос Авеля видався йому похмурим, занадто похмурим

- Так портали. Найчастіше я їх помічав в Тенебресі. Не одну ніч, спостерігав, як вони відкривались, проте ні разу з них ніхто не з’являвся. Аж поки не з’явились ви. Хоур закрутив так події, що ви опинилися в тому місці де розбив свій табір Дарен – Мій друг.

- Це те падло, котре наказало нас вбити? – Крізь зуби процідив Каїн.

- Та вгамуй нарешті свого брата! – Томас не видержав.

- Ти кажеш мені заспокоїтись?! Це не ти попав через хрін знає що в якесь в богом забуте місце, де нас мало не вбили та ще й кинули у в’язницю в якій нам світить смерть!

Авель вхопив Каїна за плече й подивився йому в очі, які промовляли: «Заспокойся». Хлопець знову притих й рухом руки дав знати Томасу, щоб той продовжував.

- Дарен разом з Кардом оберігали Анабель й направляли в Суго – місто вампірів до батька цієї вампірки. ЇЇ звинувачують в тому, що вона вбила власно чоловіка, котрий був людиною. В нашому світі заборонялися міжрасові стосунки. Однак після тисячної воїни між людьми й вампірами уклався мир й на знак припинення такі шлюби дозволялись. Проте не всі хотіли цього миру як із сторони людей так і носферату. Один з тих хто не прийняв мир є Габрієль. Не розпитуйте про нього, в мене мало часу. Після суду Анабель мали відправити у в’язницю Кродна. Проте я викрав її, адже мав сумніви, що вона прожила б там і день. В Габріель має по всюди своїх людей. Знаю і те, що викрадення не доводить її непричетності й ставить під удар мир, однак я виграю трохи часу. На пошуки її невинності я маю три дні. Протягом цього часу сторони не мають права почати війну. День вже минув, а я досі нічого не маю.

- Не можу вловити сенс. – Промовив знову Каїн. – Взагалі навіщо ми тобі?

- Я ще не закінчив. – Промовив чаклун. – Однак в цій стороні є й третя сторона ельфи. Вони ненавидять усім серцем, як і людей так і вампірів. Їх вигнали з власних земель, які багаті на сард від якого працюють всі механізми нашого світу. Ера ельфів минула, тому вони не змогли відвоювати свою володіння в людей і носферато. Вони змушені були податися під землю до гномів. Не знаю чому Драгон прийняв їх.

«Це вже занадто – подумав Каїн. – Ельфи, вампіри, гноми, чортівня тут якась».

Попередня
-= 18 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!