Слава ЗСУ!

- Тримайся міцніше, зараз буде весело. – Реготав Джекіл.

Воронщик торкнувся голови ворона і змусив його скласти крила. Крук пірнув униз набираючи швидкість, летівши на спину купців. За декілька секунд вони пролетіли сотні метрів. Коли до землі залишилось метрів п’ятдесят Дарен вискочив із машини. В цей час ворон розправив крила. Ближче наближатись було ризиковано. В руках він тримав кинджал й меч, готовий пустити їх в дію. Мов хижах він накинувся на купця. Інший здох від кинджала Дарена, який застряг в голові. Проте інший мав жити. Воїн схопив шию своєї жертви і душив поки та не втратила свідомість. Воїн вдарив купця ногою і той випав із сідла тариса, а потім випригнув сам. Караван не припинив свій шлях, адже смертельний вітер ніхто не баче.

Дарен подав знак Джекілу і той швидко спустився на землю. Воїн закинув купця на спину ворона.

- Чудова робота, як на головоріза. – Всміхнувся Джекіл подаючи руки вбивці

- Твоєї похвали не потребую, старий. – Промовив Дарен – Як вона?

- Ми вчасно знайшли для неї кров. – Воронщик дістав Анабель із люка

Дарен нічого не відповів йому. Вампірка лежала перед ним спрямованим обличчям на нього. Взявши кинджал, воїн споров шию купця, і миттю свіжа кров линула на Анабель. Декілька краплин впали їй на вуста, які вампірака злизала. Відчувши самк крові, дитина ночі припала до шиї купця, вгризаючись іклами. З кожним ковтком спрага тамувалася даруючи їй п’янку насолоду. Дарен стояв зачарований цим кровавим торжеством життя над смертю… А вороно летів у хмарах осені, яка приходе з вечором у землі Архона. Тільки душа Джекіла билася у сумнівах. Навіщо? Це слово дзвеніло потаємним голосом у його вухах. Він заспокоював себе думкою про те, що це потрібно, його названому сину.

Тіло купця пливло тихо у водах річки Налітан, лишаючи за собою кривавий слід. Тільки велика тінь закривала його від сонця, яка швидко зникла, ніби в неї виросли крила.

Розділ VI

Обстеживши недавно розшифровані манускрипти віддалених копалень, ми отримали змогу привідкрити ширму таємниці будівництва легендарного Насхала – батька міст. З отриманої інформації (текст можливо переплітається із легендами, тому не вважати за повністю достовірний) сформувалась думка про те, що засновником міста являється напівміфічний предок гномів, а саме Тоін. В манускриптах йдеться, як батько нашої раси на світанку ери спустився в ще молодий Тенебріс у пошуках істини свого покликання. Коли сонце сховалось в безкінечній темряві, Тоін знайшов поклади білого граніту, що зараз носиться назву «місячний камінь». Детальніше вивчити знахідки не вдалося, причиною служить розбіжності перекладу та розуміння древнього алфавіту іл’ген. Однак отриманні знання були підкріпленні вивченням фундаменту міста. Дослідження встановили ідентичну дату покладу першого шару підмуру з подіями розкритих у манускриптах. Археологічні розкопки продовжуватимуться до першого місяця сорокової весни. За цей час планується розчистити північні та південні нори.

Рапорт завершений»

Із записів археолога Тер Ура

Світло знову увірвалось в камеру й хлюпало на кам’яні стіни. Чаклун роздивлявся здивовані обличчя братів. Кров Карда вохрою застигла на тілі Каїна. Хлопець мав коротке чорне волосся, котре прилипало до голови від поту й бруду. На зріст він був метрів зо два й мав мускулисте тіло. В карих очах відсвітлювався вогник, який танцював в руці Томаса. Юнак носив джинси й чорну куртку з під якої виднівся светр. Авель нижчий за Каїна й мав коренасту будову. Волосся мало білий колір, неначе сніг, а очі обпікали синім льодом. Носив джинси й засмальцьований чорний светр.