Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Записки Шерлока Холмса

- Я охоче дав би п'ятсот,- мовив мировий суддя, беручи простягнуті Холмсом аркуш паперу й олівець.- О, тут не зовсім правильно,- додав він, пробігши очима документ.

- Я трохи квапився, коли писав.

- Бачите, ви починаєте: «Беручи до уваги, що у вівторок за чверть до першої години ночі було вчинено спробу...» і так далі. А насправді це трапилось за чверть до дванадцятої.

Мене дуже засмутила ця помилка, бо я розумів, як боляче повинен сприймати Холмс подібні похибки. Точність у всьому, що стосувалося фактів, була його характерною рисою, але недавня недуга виснажила його, і одного цього випадку було досить, щоб показати мені. що він ще далеко не той, що був колись. У першу мить Холмс явно розгубився, інспектор підвів брови, а Елік Каннінгхем зареготав. Старий джентльмен, проте, виправив помилку і повернув папір Холмсу.

- Віддайте це чимшвидше в газету надрукувати,- сказав він.- Я впевнений, що ідея у вас чудова.

Холмс дбайливо сховав папір у свій записник.

- А тепер,- мовив він,- було б справді добре всім нам разом пройтися по будинку й переконатись, що цей оригінальний нічний злодій таки нічого кінець кінцем з собою не прихопив.

Перш ніж увійти в будинок, Холмс уважно оглянув зламані двері. Не викликало сумніву, що в щілину було застромлено стамеску або міцний ніж і таким чином відсунуто заскочку замка. В тому місці на дереві залишились сліди.

- Отже, ви не берете двері на засув? - спитав він.

- Ми в цьому ніколи не бачили необхідності.

- Ви маєте собаку?

- Так, але він сидить на ланцюгу з другого боку будинку.

- Коли лягають спати слуги?

- Близько десятої.

- Як я розумію, Вільям також був у ліжку о цій годині?

- Так.

- Диво-дивне, що саме минулої ночі йому треба було не спати. А тепер, містере Каннінгхеме, я буду вам дуже вдячний, якщо ви проведете нас по будинку.

З вимощеного кам'яними плитами коридору, по обидва боки якого розташувались кухні, просто на другий поверх вели дерев'яні сходи. Вони виходили на площадку навпроти других, ошатніших сходів з холу. На цю площадку виходила вітальня й кілька спальних кімнат, серед них спальні містера Каннінгхема та його сина. Холмс ішов повільно, пильно вивчаючи архітектуру будинку. З усього його вигляду було видно, що він іде по гарячому сліду, а проте я анінайменшою мірою не міг уявити, в якому напрямку ведуть Холмса його розрахунки.

- Шановний сер,- дещо нетерпляче мовив містер Каннінгхем, звертаючись до Холмса,- запевняю вас, у цьому немає ніякої потреби. Оце біля сходів моя кімната, а за нею синова. Подумайте самі, чи можливо, щоб злодій піднявся нагору й не потурбував нас?

- Вам слід би було походити навколо будинку й пошукати свіжих слідів,- з досить недоброзичливою усмішкою проказав його син.

- І все ж я змушений просити вас потерпіти мене ще трохи. Мені б хотілося, наприклад, подивитись, як далеко видно з вікон ваших спалень. Це, як я розумію, спальня вашого сина,- Холмс розчинив двері,- а там, гадаю, кімната для одягання, де він курив, коли зчинилась тривога. Куди виходить її вікно?

Холмс перейшов спальню, відчинив двері кімнати для одягання й обвів її поглядом.

- Сподіваюсь, тепер ви задоволені? - роздратовано спитав містер Каннінгхем.

- Дякую вам. Здається, я побачив усе, що хотів.

- Тоді, якщо це справді необхідно, ми можемо зайти до моєї кімнати.

- Якщо це не надто для вас обтяжливо. Мировий суддя знизав плечима й повів нас у свою спальню, просто умебльовану й нічим не примітну кімнату. Поки всі йшли до вікна, Холмс трохи затримався, і ми з ним опинились позаду групи. У ногах ліжка притулився квадратний столик, на якому стояв таріль з апельсинами й графин з водою. Проходячи мимо, Холмс, на моє невимовне здивування, нахилився й просто переді мною навмисно все це перекинув. Скло розлетілося на тисячу скалок, а фрукти розкотились по всіх кутках.

- Ну й накоїли ви лиха, Вотсоне,- незворушно мовив він.- Ви тільки подивіться, на що ви перетворили килим.

Я розгублено нахилився й заходився підбирати апельсини, здогадуючись, що з якоїсь причини мій друг хоче, щоб я взяв провину на себе. Інші приєднались до мене й знову поставили столик на його місце.

- Оце так-так! - вигукнув інспектор.- Куди ж він подівся?

Холмс зник.

- Перечекайте тут хвилинку,- проказав молодий Елік Каннінгхем.- Як на мене, ваш приятель з'їхав з глузду. Батьку, ходімо зі мною, подивимось, куди він справді подівся?

Вони вибігли з кімнати, залишивши інспектора, полковника й мене здивовано витріщатись один на одного.

- Слово честі, я ладен погодитися з містером Елі-ком,- мовив полісмен.- Можливо, це наслідок хвороби, але мені здається, що...

Попередня
-= 13 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!