Слава ЗСУ!

Ключниця почала його лаяти:

— Тільки прибереш у хаті, якийсь лад даси, як ти все перекидаєш. Завжди тобі вчувається людський дух! Сідай краще вечеряти.

Повечеряв чорт, і його сон зморив. Він ліг біля крісла, поклав голову ключниці на коліна та й каже:

— Розчеши мене.

Тільки–но ключниця Почала його чесати, як він зразу захропів і засвистів носом. Побачила ключниця, що чорт спить, знайшла золоту волосину, висмикнула її і поклала коло себе. [175]

— Ачхи! Що ти робиш? — крикнув чорт.

— Та задрімала, тебе чешучи, і мені приснився дивний сон, — сказала ключниця, — От я й схопила тебе за чуба.

— А що тобі приснилося? — спитав чорт.

— Приснилося, що водограй на ринковому майдані, з якого завжди вино било, пересох і з нього навіть вода не тече. І чого б то?

— Еге! Де їм знати чого! — сказав чорт. — Під каменем у водограї кріт вирив нору. Коли вони її засиплять, вино битиме, як раніше.

Ключниця знов почала чесати його, і він скоро так захропів, що аж вікна задеренчали. Тоді вона висмикнула в нього з голови другу волосину.

Чорт прокинувся й сердито крикнув:

— Ой! Що ти там робиш?

— Не гнівайся, — сказала ключниця, — це я вві сні.

— Знов щось приснилося? — спитав чорт.

— Приснилося, що в якомусь королівстві росте дерево, яке раніше родило золоті яблука, а тепер навіть листочків не викине. І чого б то?

— Еге! Де їм знати чого! — сказав чорт. — Коріння того дерева гризе миша. Якщо вони вловлять її, дерево знов родитиме золоті яблука, а як миша й далі гризтиме коріння, то воно зовсім усохне. Але дай мені спокій зі своїми снами. Бо як ще раз збудиш, то дістанеш ляпаса.

Ключниця ласкаво заговорила до нього, знов почала чесати його, аж поки він заснув і захропів. Тоді вона знайшла третю золоту волосину й висмикнула її. Чорт схопився і вже хотів бити її, але вона ще раз умовила його. Та й каже: [176]

— Хіба я винна, що мені таке погане сниться? А чортові й цікаво, що вона знов розповість.

— Що ж тобі снилося? — питає він.

— Снився поромник, який жалівся, що має без кінця їздити туди й назад через річку й ніхто його не змінить. За що йому кара така?

— Дурний він! — сказав чорт. — Йому треба просто дати в руку стерно тому, хто прийде й попросить, щоб він перевіз його на другий бік. І тоді він звільниться.

Оскільки ключниця висмикнула вже з голови в чорта всі три золоті волосини й отримала відповідь на всі три запитання, вона дала чортові спокій, і він проспав до самого ранку.

Коли чорт знов пішов із дому, ключниця дістала зі складок спідниці Щасливця, що став мурашкою, і повернула йому людський вигляд.

— Ось тобі три золоті волосини, — сказала вона. — А чорт відповів на твої запитання, ти, мабуть, і сам чув.

— Так, — відповів Щасливець, — чув і запам'ятав.

— То тепер ти маєш усе, що хотів, і можеш собі йти своєю дорогою, — сказала стара.

Щасливець подякував їй за допомогу і пішов з пекла, радий, що йому так пощастило в усьому.

Прийшов він до річки, а поромник і каже йому:

— Ти мені обіцяв, як вертатимешся назад, дати відповідь на моє запитання.

— Спершу перевези мене, — мовив Щасливець, — а тоді я скажу тобі, як ти можеш звільнитися.

І коли вони досягли другого берега, він дав поромникові ту раду, що почув від чорта: [177]

— Як до тебе ще хтось прийде й попросить, щоб ти перевіз його, дай йому в руки стерно.

Пішов він далі й дійшов до того міста, де було дерево., — що родило колись золоті яблука. Сторож коло брами й каже йому:

— Ти мені обіцяв, як вертатимешся назад, дати відповідь на моє запитання.

І Щасливець дав йому ту пораду, що почув від чорта:

— Піймайте мишу, що гризе коріння вашого дерева. Тоді воно знов родитиме золоті яблука.

Сторож подякував йому і в нагороду дав два віслюки, навантажені золотом.

Нарешті Щасливець прийшов до міста, де пересох водограй, і сказав сторожеві те, що почув від чорта:

— У водограї під каменем кріт вирив нору. Засипте її, і з нього знов заб'є вино.

Сторож подякував йому і теж дав два віслюки, навантажені золотом.

Нарешті Щасливець прийшов додому до своєї дружини. Вона дуже зраділа, як побачила його й почула, як йому в усьому пощастило.

Щасливець віддав три золоті волосини з голови в чорта, які від нього вимагав король, а коли той побачив чотирьох віслюків, навантажених золотом, то зовсім подобрішав і сказав:

— Тепер усі умови виконані, і моя дочка належить тобі. Але скажи мені, любий зятю, де ти взяв стільки золота? Це ж величезні скарби!

— Я переїхав через річку й набрав собі його. Там ним весь берег устелений замість піску.