Слава ЗСУ!

І хоч вони й розуміли, що «бешники» беруть реванш за поразку у змаганні, настрій у наших хлопців трохи підупав. Неприємно, коли хтось сумнівається у твоїй здатності на благородний вчинок...

І от цей незвичайний трудовий день закінчився...

Табору не впізнати!

Все кругом чисто. Білі корпуси виблискують ясними вікнами у промінні призахідного сонця.

Над естрадою червоний транспарант з білими літерами: «ВІТАЄМО ПЕРШУ ЗМІНУ! РАДІСНОЇ ВАМ ПРАЦІ! ВЕСЕЛОГО ВАМ ВІДПОЧИНКУ!»

А на величезній клумбі висаджено квітами: «ЛАСКАВО ПРОСИМО!»

Любо глянути, коли всюди така краса. А особливо — коли це справа твоїх рук.

Автобуси вже заповнені. Он біжить останній пасажир — шестирічний Андрюха, що був десь завіявся, чим немало схвилював Гла- фіру Павлівну. Батьки чомусь хвилювалися менше. От уже й він сидить на передньому сидінні біля вікна.

Прощально проспівала сирена міліцейської машини.

Автоколона рушила.

Шурочка й Тая приліпилися до вікна.

От зараз... зараз... от...

Ой! Дивіться! Дивіться! — здивовано вигукнула Оля Татарчук.

Край дороги на припорошеній пилом землі виднівся вже знайомий нам з вами надряпаний гілкою напис: «ВЕСЬ ЧЕТВЕРТИЙ «А» — і велика п'ятірка з хвостиком.

Всі повитягали шиї, визираючи з вікон. А ті, що сиділи з іншого боку, посхоплювалися з місць, а деякі навіть скочили на сидіння.

По лісовій вибоїстій дорозі автобус коливався повільно, і тому всі встигли помітити.

Та не проїхали вони й сотні метрів, як знову автобус вибухнув здивованими вигуками.

Край дороги було написано: «ВЕСЬ ЧЕТВЕРТИЙ «Б» — і теж стояла здоровецька п'ятірка з хвостиком.

Автобус четвертого «А» їхав першим після міліцейської машини. Слідом за ним їхав автобус четвертого «Б».

І всі «ашники» обернулися назад.

Там уже теж помітили напис, і в їхньому автобусі зчинилася така сама здивована метушня.

Шурочка й Тая глянули одна на одну, а потім на переднє сидіння.

Ще ніхто, крім них, не знав Андрюхиної таємниці. І Шурочка голосно, на весь автобус сказала:

І правильно! Вони сьогодні теж цілком її заслужили...

Ага!

Правильно!

Заслужили! — загукали дівчатка.

Хлопці мовчки перезирнулися, Валя Тараненко знизав плечима:

Може, й заслужили... Не будемо злопам'ятними.— Тоді подумав і додав: — Будемо благородними...

І хлопці схвально загули.

Це ж все-таки приємно — бути благородними.

А Шурочка сказала, знову ж таки голосно, на весь автобус:

Я не знаю, хто ставить ці п'ятірки, але це мудра і добра людина.

Хай живе її мудрість! — підхопила Тая.

І доброта! — закінчила Шурочка.

Вони знову глянули одна на одну і усміхнулися.

Андрюха цього не бачив.

Сидячи на передньому сидінні, він солідно супив брови й закопилював губу.

Глянувши на нього, ніхто б не подумав, що він має якесь відношення до тих написів на дорозі...

ЗМІСТ

ВСТУПз

ОДИНИЦЯ «З ОБМАНОМ»

Повість в оповіданнях про 4-Б клас5

П'ЯТІРКА З ХВОСТИКОМ

Повість в оповіданнях про 4-А клас83

Нестайко В. 3.

Н56 П'ятірка з хвостиком: Дилогія в оповіданнях про два класи. Для мол. та серед, шк. в. ІІл. В. М. Ігнатова.— К.: Веселка, 1985. — 174 с., іл.

Дилогія в оповіданнях українського радянського письменника лауреата Республіканської премії імені Лесі Українки складається з двох повістей про сучасну школу і школярів.

«Одиниця «з обманрм» — відома вже юним читачам повість про 4-Б клас. На Всесоюзному кінофестивалі в 1984 році, який проходив у місті Києві, фільм за її мотивами одержав премію.

«П'ятірка з хвостиком» — нова повість автора про 4-А клас тієї ж школи.

4803010200—123 ^ Н М206(04)—85 БЗ-41-23.84.У2

Всеволод Зиновьевич Нестайко ПЯТЕРКА С ХВОСТИКОМ

Дилогия в рассказах про два класса (На украинском язьіке) Для младшего и среднего школьного возраста

Иллюстрации Вадима Николаевича Игнатова

Киев «Взсзлка» Редактор Г. А. Кінько Художній редактор В. Ю. Тернавський Технічний редактор К. П. Дворська Коректори П. М. Коваленко, В. В. Богаєвський