Слава ЗСУ!

Звиклий до паразитичного способу існування жінок біля себе, татко навіть і не дивувався, що і його донька обрала таку ж модель стосунків. Колись він намагався їй пояснити, що від альфонсів справжніх почуттів не дочекаєшся, до того ж вона молода – може й чимось іншим привабити, а головне втримати чоловіка. Це він вже старий, товстий і огидний: єдине, за що його може “покохати” жінка, – гроші.

Але донечка уважно вислухавши його моралі, наступного дня знову приходила з проханням дати гроші.

Та цього разу вона просто влетіла до батькового кабінету. Вже збиралася виголосити чергове побажання свого коханого, як татко її зупинив.

— Доню, почекай трішки – в мене нарада.

За столом і справді сиділо безліч людей, яких вона спершу й не помітила, лише коли всі вони витріщилися на неї, здивовані чи навіть більше налякані її несподіваною появою.

Вона чемненько перепросила й сіла у приймальній. Так навіть краще – матиме час сформувати прохання у ціле логічно завершене речення. Бо там вже такі запити пішли, справжні ультиматуми, або буде так, або ніяк по-іншому – і все це треба було батькові подати у більш менш пристойній формі. Щоб у нього одразу ж не виникло бажання прогнати її куди подалі разом із тою мерзотою, яка висмокчує з неї, а насправді з самого батька, а насправді з бюджету його фірми, гроші.

Вона саме роздумувала: “Може, ще й заплакати?”, як з кабінету після тривалих переговорів вийшла жінка. Вона не знала, хто це така, чим займа-ється у батьковій фірмі, вона в принципі не знала, чим фірма в цілому займа-ється – її мало хвилювало, як батько заробляє для неї гроші. Жінка також особисто не знала донечку свого директора, але коли проходила повз неї вирішила поділитися проблемою, що так довго обговорюється в кабінеті.

— Ох, же ці державні кошти! Кожна копійка на рахунку. Поки розрахуєш той корпус, тебе десять разів змусять замінити матеріали на дешевші. Знову треба все перераховувати!