Слава ЗСУ!

Сцена четверта

Входить Клотальдо.

Клотальдо

Боже, що за галас чую?

Сехисмундо

О Клотальдо.

Клотальдо

Пане...
(Убік)
Злобу
На мені зжене.

Кларін

Звіщаю,
Скине він його зі скелі.
(Виходить)

Клотальдо

Я до ніг тобі впадаю,
Знаю, що загину.

Сехисмундо

Встань,
Батьку мій, зведись на ноги;
Будеш ти мені зорею,
Щоб не збився я з дороги;
Я за гарне виховання
Дякую тобі без краю.
Дай-но руку.

Клотальдо

Що ти скажеш?

Сехисмундо

Те, що сню й добро жадаю
Я творити, бо не зникне
Те, що й в снах вдалось зробити.

Клотальдо

Вже, сеньйоре, ти шляхетний,
Якщо взявсь добро творити,
Бо ж не в гнів тобі, що й я
Дбаю про цю справу гожу.
Ти на батька йдеш війною!
Він - король, і я не можу
Проти нього йти з тобою.
В ноги падаю і в тебе
Смерті я прошу.

Сехисмундо

Негідник,
Зрадник, лиходій!
(Убік)
О небо!
Треба стримати мій гнів,
Бо не знаю, чи не сплю я.
(До Клотальдо)
Що ж, Клотальдо, вашу честь
І відвагу я шаную,
Йдіть служити королю,
Стрінемось на полі бою.
Гей, мерщій сурміть тривогу!

Клотальдо

Я хилюсь перед тобою.
(Виходить)

Сехисмундо

Доле, йдем королювати;
Не буди, якщо дрімаю,
Якщо правда - не всипляй;
Я добро чинити маю,
Правда це чи сон - байдуже;
Якщо правда їй служити;
Якщо сон - то пробудитись
Поміж друзів, білий світе!
Виходять під барабанний бій.

Зала в королівському палаці.

Сцена п’ята

Входять Басиліо і Астольфо.

Басиліо

Астольфо, хто вгамує, доброчинний,
Коня розгнузданого на скаку?
Хто течію ріки, що в море плине,
Погордливу зупинить й швидку?
Хто брилу, що зірвалася з вершини,
Перед падінням стримає важку?
Ні, легше все, як бачиться, спинити,
Аніж народу гнів несамовитий.
Про це говорить нам той шум і крик,
Що відбивають гори щосекунди,
Реве, роздвоївшись, людський потік, -
Одні: “Астольфо!” Інші: “Сехисмундо!”
Забули клятву, що дали навік,
Нова жорстокість постає із бунту,
Це той театр, де, красна звіддаля,
Трагедії нам доля представля.

Астольфо

Сеньйоре, хай мене васали раді
Не славлять цього дня, як ти звелів,
Адже Полонія (тут на заваді
Цей бунт, який усе нам перебив)
Іще моїй не підлягає владі,
Щоб спершу я цю владу заслужив, -
Коня! І сміло над усім огромом
Вогнем сяйне той, хто грозився громом!
(Виходить)

Басиліо

Ніхто не може долі відвернуть,
Бо все, як визначено, так і плине;
Те, чому буть, того нам не минуть,
І станеться, що статися повинне.
Жорстокий тут закон і в ньому суть:
Хто від біди біжить - біду зустріне;
Що зберігав я, те і змарнував;
Я сам свою вітчизну зруйнував.

Сцена шоста

Входить Естрелья.

Естрелья

Якщо, сеньйоре, власною рукою
Не спиниш розбрату поміж своїх,
Коли одні на одних йдуть грозою
На вулицях і площах голосних, -
Побачиш, як пливе, омита кров’ю
Твоя держава в хвилях нищівних,
Багряних, бо вже скрізь в жалобі люди,
Нещастя і трагедії повсюди.
Імперія в руїнах, і така
Панує люта і кривава сила,
Що глянуть страшно, й все навкруг змовка,
Тьмяніє сонце, й вітер хилить крила,
І давить всіх погибельна рука,
Тут кожен камінь - склеп, а дім - могила,
Всі квіти йдуть на траурний букет,
І кожен воїн - це живий скелет.

Сцена сьома

Входить Клотальдо

Клотальдо

До ніг твоїх ледь-ледь живий спішу я.

Басиліо

Скажи, де Сехисмундо, де мій син?

Клотальдо

Народ із гір звалився і бушує,
Проник у вежу і з її глибин
Свойого вирвав принца, що правує
Удруге знов і люту на почин
Явив хоробрість і рече в гордині,
Що волю неба виконає нині.

Басиліо

Я переможу, дайте-но коня!
Скараю зрадця-сина по закону;
Те, в чому помилилося знання,
Меч виправить, і я верну корону.
(Виходить)

Естрелья

Я поруч буду з сонцем цього дня,
Перетворюсь для нього на Беллону23;
Розправлю крила й полечу притьмом
Змагатися з Паллади божеством.

Виходить, за сценою звучить сигнал бойової тривоги.

Сцена восьма

Входить Росаура, перегороджуючи дорогу Клотальдо.

Росаура

Рвешся в бій, палають груди,
Бойовисько жде страшне,
Але вислухай мене,
Хоч війна гримить повсюди.
Добре знаєш, я прийшла
Бідна, терплячи образу,
До Полонії і зразу
Співчуття в тобі знайшла
І підтримку. Ти звелів же,
Щоб я в інше одяглась
І в палаці береглась
Я Астольфо, затаївши
Ревність. Стрівся на біду,
Честь мою він хоче вбити:
Буде ніччю говорити
Із Естрельєю в саду.
Принесла я ключ, візьми-но,
Проберися в сад тайком
І вже там захисником
Будь моїм, будь неодмінно.
Так, звитяжцю гордовитий,
Зможеш честь мою вернуть,
Ти вже став на помсти путь,
Тож мусиш його вбити.