Слава ЗСУ!

Клотальдо

Так, тебе побачив я
І надумався ту ж мить
Я, Росауро, зробить
(Свідок тут сльоза твоя)
Все для тебе. Першим разом
Я поклав собі на ум,
Що ти зміниш свій костюм,
Бо, коли Астольфо часом
Тебе стріне в чоловічій
Тій одежі, то, бігме,
За нахабство це сприйме,
Засміявшися у вічі.
В цей же час, як ти й гадала,
Я відваживсь захистити
Честь твою, хоча б і вбити
(Твоя честь мене терзала)
Довелось Астольфо. Взявся
Я страшну зіграти роль.
Раз він був не мій король,
Я не мучивсь, не вагався,
Вбить хотів його, коли
Сехисмундо кинувсь клятий
Вже мені життя відняти,
І з’явився він, незлий,
Ризикуючи собою,
На мій захист зразу став
І відвагу показав
Разом з волею міцною.
Як же я (це зваж тепер ти!),
За життя душею вдячний,
Вб’ю того, хто, необачний,
Сам не дав мені померти?
Так ділю між двох турботу
І прихильність, мучусь завше,
Бо життя тобі я дав же
І від нього взяв достоту.
Бути з ким і йти до кого?
Так тобі я, прав не прав,
Зобов’язаний, бо дав,
А йому, що взяв від нього.
Мою душу розривають
Почуття тривожні всує,
Бо я той, який рятує,
Як і той, кого спасають.

Росаура

Я скажу, бо не сліпа,
Що для мужа (слід це знати!)
Благородством буде дати,
Взяти - то ж уже ганьба.
І, це правило прийнявши,
Ви з ним квити, далебі,
Бо, якщо життя тобі
Він подарував, то я вже
Узяла його від тебе;
Значить, на шляхетний чин
Я тебе веду, а він
Підбиває до ганьби.
Він тебе образив, отже,
Зобов’язаний мені ти,
Він тобі те дав, мій світе,
Що від тебе маю гоже:
Таким чином врятувати
Мусиш честь мою, бо стільки
Вища я за нього, скільки
Вище дати, ніж узяти.

Клотальдо

Той шляхетність виявляє
Доброчинну, хто дає,
Тим-то й той, хто дістає,
Також вдячним бути має.
І, якщо я дати годний,
Чесне маючи ім’я,
То нехай же буду я
Вдячний, як і благородний.
Коли зміг я вдячним стати,
Щедрим будучи, то прямо
Знов скажу я, що так само
Чесно дати, як і взяти.

Росаура

Я життя взяла від тебе,
Даючи його сказав ти
Мені щире слово правди, -
Не життя то, а ганеба,
Коли честь в образі. Ні,
В тебе не взяла нічого,
Адже не життя, як строго,
Те, що ти вже дав мені.
Тож, як хочеш щедрим стати
Перед тим, як вдячним бути
(Це ж від тебе тут почуте!),
То повинен дарувати
Сам життя мені; явля
Дар у щедрості себе.
Щедрим будь, прошу тебе, -
Вдячним будеш опісля.

Клотальдо

Думку цю твою вагому
Поділяю й віддаю
Я тобі як дар свою
Всю маєтність, щоб потому
Ти, Росауро, жила
Десь в обителі священній,
Бо лиш там у час мерзенний
Можна скритися від зла.
Тож, коли розор без краю,
В королівстві чвари й горе,
Я, шляхетний, моя зоре,
Тут їх множить не бажаю.
Вибір мій один в цю скруту, -
Королівству вірний я,
Щедрість лиш тобі моя;
Вдячним я Астольфо буду.
А твій вибір? Будь догадьком,
Вибирай між них обох,
Більш не вдію, свідок Бог,
Хоч і був би твоїм батьком.

Росаура

Я б цього вже не стерпіла,
Якби батьком ти мені
Був; а так не серджусь, ні.

Клотальдо

Тож скажи, що ти рішила?

Росаура

Вбити герцога.

Клотальдо

І єсть
В тебе, що вітця не знала,
Ця хоробрість небувала?

Росаура

Так.

Клотальдо

Що ж надихає?

Росаура

Честь.

Клотальдо

Глянь, Астольфо буде ось...

Росаура

Проти цього я мов скеля.

Клотальдо

... твій король і муж Естрельї.

Росаура

Бог не дасть, щоб це збулось!

Клотальдо

Це безумство.

Росаура

Припускаю.

Клотальдо

З ним борися.

Росаура

Не борюсь.

Клотальдо

Все утратиш...

Росаура

Не боюсь.

Клотальдо

... і життя, і честь.

Росаура

Я знаю.

Клотальдо

Чого прагнеш?

Росаура

Смерті.

Клотальдо

Будь
Мудра, це ганьба.

Росаура

Це честь.

Клотальдо

Тут нема відваги.

Росаура

Єсть.

Клотальдо

Це відчай.

Росаура

Це гнів, це лють.

Клотальдо

Чи є засіб, що здолає
Пристрасть цю сліпу?

Росаура

Нема.

Клотальдо

Хто з тобою?

Росаура

Я сама.

Клотальдо

Чи тут вихід є?

Росаура

Немає.

Клотальдо

Зваж, коли якимось чином...