Слава ЗСУ!

Клотальдо

Я б довів, що не досягнеш
Таким робом тої цілі;
Але тут немає ради,
Хоч устої наші цілі;
Та здається, він прокинувсь
І до нас уже прямує.

Басиліо

Хочу зникнути звідсіль.
Ти ж наставник і не всує
Вчив його, тож і йому
Сумніви розвіять маєш,
Всю, як є, сказавши правду.

Клотальдо

Значить, ти вже дозволяєш
Все йому відкрити?

Басиліо

Так;
Правду кажучи, він гоже
Поведеться і вже легше
Небезпеку переможе.
(Виходить)

Сцена друга

Входить Кларін

Кларін (убік)

Чотирьох ударів коштом,
Що із дурості своєї
Бородань завдав рудий,
Алебардник у лівреї, -
Я сюди прибув, дивлюся,
Що тут коїться й що буде;
Це ж нема вірніш віконця,
Що з собою носим всюди;
Та й квитків не варт просити,
Щоб таке побачить свято,
Коли в тебе замість грошей
Безсоромності багато.

Клотальдо (убік)

Це Кларін, слуга той самий,
Що в Полонії, о небо,
Промишляючи нещастям,
Вже розніс мою ганебу.
(До Кларіна)
Що нового там, Кларіне?

Кларін

Те, що милість твоя хоче
За Росауру помститись
Та їй радить на жіноче
Убрання своє змінити.

Клотальдо

Саме так, щоб не здавалась
Легковажною.

Кларін

Ще й те,
Що змінилась і назвалась,
Знай, небогою твоєю,
Собі ймення інше взявши,
Що в Естрельї у палаці
В незрівнянної вона вже
Дама.

Клотальдо

Я за честь її
Маю стати злу супроти.

Кларін

Те, що жде вона й чекає
Того часу і нагоди,
Коли ти за це візьмешся.

Клотальдо

Страшно тут нам помилиться;
Зрештою, настане час,
Коли все у нас здійсниться.

Кларін

Ще нове - твоя небога
Стала схожою на фею
У дворі як королева.
І, сюди прийшовши з нею,
Я із голоду вже гину,
І про мене й не згадає
Тут ніхто, хоч я Кларін,
Та коли кларнет заграє,
Зразу все король, Астольфо
І Естрелья зрозуміють;
Бо слуга й Кларін-Кларнет, -
Це дві речі, що не вміють
Зберігати таємницю;
І, якщо в годину пізню
Я замовкну, то про мене
Ще співатимуть цю пісню:
Я, Кларнет, лунаю й зву
Вам зорю нову14.

Клотальдо

Твоя скарга справедлива,
Зважу на твої таланти,
Бо потрібний ти мені.

Кларін

Йде вже Сехисмундо, глянь ти.

Сцена третя

Музиканти співають, а слуги несуть одяг Сехисмундо, який виходить і, здивований, зупиняється

Сехисмундо

О мій світе, що я бачу!
О мій світе, що я чую!
Я дивуюсь і німую,
Вірю й ні в свою удачу.
Я в палатах незрівнянних?
Як же я сюди потрапив?
Я в парчі серед єдвабів,
Поміж слуг розкішно вбраних?
Я прокинувся зі сну
В гарнім ложі, недолугий?
І мене вбирають слуги
В пишну одіж і ясну?
Не кажіть, що сон - омана:
Я збудився, день сія, -
Чи не Сехисмундо я?
Чом така до мене шана?
Як це сталося мені
Із уявою моєю,
Поки спав я, що себе я
Тут побачив не вві сні?
Долі все ж не обманути,
Хто б тут міг мене повчать?
Їм дозволю слугувать,
І хай буде те, що буде.

1-й слуга
Глянь, яким він став сумним.

2-й слуга
Хто б не мучивсь, аби сталось
З ним таке, що й не гадалось?

Кларін

Я.

2-й слуга
Поговори-но з ним.

1-й слуга (до Сехисмундо)
Може, заспівати?

Сехисмундо

Ні,
Я не хочу, не співай.

2-й слуга
Я б розважив, бо відчай
Охопив тебе.

Сехисмундо

Мені
Цих розваг, цього жалю
Не потрібно; я чудову
Тільки музику військову
Серцем слухати люблю.

Клотальдо

Ваша світлосте, ви єсть
Наш сеньйор, поцілувати
Дайте руку й цим віддати
Мені першому вам честь.

Сехисмундо (убік)
Це Клотальдо. Але чом
Той, хто у тюрмі лютує,
Чемно так мене шанує?
Що тут сталося притьмом?

Клотальдо

Ти збентежений усім,
Що дає новий твій сан,
І боїшся ти оман,
Битий сумнівом гірким;
Але хочу я, негідний,
Всі турботи з тебе знять,
Бо, сеньйоре, мусиш знать,
Що ти польський принц наслідний.
Ти страждав тому в неволі
І в темниці був закутий,
Схований, щоб відвернути
Зло й немилосердя долі,
Що імперії великій
Тьму трагедій нарекла,
Коли б лавр тобі згола
Увінчав чоло владики.
Але з вірою, що ти
Збореш лиховісні зорі,
Бо шляхетний муж і в горі
Здатний їх перемогти, -
Ми тебе в палац вернули
З вежі, де провів ти рóки,
Коли в сон ти впав глибокий
І до всього був нечулий.
Батько твій, а мій сеньйор
Йде до тебе, щоб ти взнав
Те, чого я не сказав.