Слава ЗСУ!

Сехисмундо

Злодій, зрадник, людомор,
Що я зможу ще почуть,
Як уже дізнавсь, хто я,
Щоб явити з цього дня
Свою владу і могуть?
Чом вітчизну так лукаво
Зрадив і мене в тюрмі ти
Взявся мучити й морити,
Відібравши в мене право
На державу?

Клотальдо

Я не встою!

Сехисмундо

Ти зламав закон живцем,
Був лестивий з королем
І жорстокий був зі мною;
Тож закон, і я, й король
Тебе судим, і тепер ти
Від руки моєї вмерти
Мусиш тут.

2-й слуга
Сеньйоре, зволь…

Сехисмундо

Хай ніхто не заважає,
Не благайте, бо все ’дно
Вас я викину в вікно,
Якщо хтось того бажає.

2-й слуга
Утікай, Клотальдо.

Клотальдо

Ти
Загордився і не знаєш,
Що вві сні перебуваєш.
(Виходить)

2-й слуга
Зваж на все…

Сехисмундо

Ну, годі, йди!

2-й слуга
Короля шануй ім’я.

Сехисмундо

Шанувати слід закон
Справедливий, а не трон,
І наслідний принц тут я.

2-й слуга
Права він не мав питать,
Чи це добре чи погане.

Сехисмундо

Ти не гідний, грубіяне,
Щоб зі мною розмовлять.

Кларін

Принц не стерпів зла і лжі, -
Зле зробив ти і сказав.

2-й слуга
Хто тобі це право дав?

Кларін

Сам його я взяв.

Сехисмундо

Скажи,
Хто ти?

Кларін

Шалапут, гульвіса,
Я повсюди пхаю носа,
Адже я отой проноза,
Знаний скрізь і хитрий з біса.

Сехисмундо

Тільки ти цієї миті
Мене втішив.

Кларін

Пане мій,
Я - утішник мандрівний
Сехисмундо всіх на світі.

Сцена четверта

Входить Астольфо

Астольфо

Тисячу разів щасливий,
О мій принце, день і час,
Коли ви прийшли до нас,
Польське сонце, що сяйливе
Радість ллє по всіх низинах,
Обагряє краєвиди,
Бо, як сонце красовите,
Вийшли ви з-за гір камінних!
Встаньте, і ввінчає гоже
Лавр сяйливий вам чоло,
Хоч і пізно, та прийшло
Щастя.

Сехисмундо

Бережи вас, Боже.

Астольфо

Вам прощаю з чистим серцем,
Що малу явили честь,
Не спитавши, хто я єсть.
Назовусь: Астольфо, герцог
Я московський і, щоб знали,
Ваш кузен, ми рівня вдвох.

Сехисмундо

Таж, щоб тут беріг вас Бог,
Я сказав, цього ще мало?
Як хизуєтесь негоже
Тим, хто ви, то в інший раз
Я скажу, зустрівши вас,
Не оберігай вас, Боже.

2-й слуга (до Астольфо)
Ваша світлість добре знає,
Що у лісі він зродився,
Де всьому цьому й навчився.
(До Сехисмундо)
Вас Астольфо поважає…

Сехисмундо

Він набрид, як манія,
Що себе лиш знає й слуха,
Ще й не зняв він капелюха.

2-й слуга
Знатний він.

Сехисмундо

Знатніший я.

2-й слуга
Все ж потрібно між собою
Шануватись вам обом
Більше, ніж комусь.

Сехисмундо

А чом
Ви тут спорите зі мною?

Сцена п’ята

Входить Естрелья.

Естрелья

Ваша світлосте, сеньйоре,
Не зважайте на омани,
На престол зійдіть жаданий,
Позабувши зло і горе,
І віднині правте нами,
Як сумління вам підкаже,
Щоб життя лічили ваше
Не роками, а віками.

Сехисмундо (до Кларіна)
Хто, скажи-но, ця відрада,
Знатна й гарна, хто вона,
Хто богиня ця земна,
Що до ніг їй промінь пада?

Кларін

Таж кузина це твоя,
Мій сеньйоре, це Естрелья.

Сехисмундо

Ні, її вже не зорею,
Сонцем називав би я.
(До Естрельї)
Я зичливість випадково,
Вас побачивши, зустрів,
Хоч її й не заслужив, -
Дякую за добре слово.
Про добро почувши, я вже
Знаю - мить добра настала,
Ви зоря, що засіяла,
Мені радість дарувавши
Серед темної імли
Світлом тим, що благородить.
І навіщо сонцю сходить,
Коли день ви привели?
Дайте руку, і, як чашу,
Щоб наснагу спити ніжну,
Поцілую білосніжну.

Естрелья

Я ціню галантність вашу.

Астольфо (убік)
Я пропав, як він візьме
Руку.

2-й слуга (убік)
Чом же пропадати
Як завадить можна, брате?
(До Сехисмундо)
Не по правді це, бігме,
Так грубить, сеньйоре, ні,
Та й Астольфо…

Сехисмундо

Ти зі мною
Вже не спорся, бо вспокою.

2-й слуга
Правду я сказав.

Сехисмундо

Мені
Нудно від такої правди.
Правда тільки та підходить,
Що моїй натурі годить.

2-й слуга
Та, сеньйоре, сам сказав ти,
Що по правді чинять люди
Ті, хто кориться закону.

Сехисмундо

Ще сказав я, що з балкона
Викину того, хто буде
Тут перечить на біду.

2-й слуга
Не на того ти напав,
Не такий я.