Слава ЗСУ!

Сехисмундо

Будь ласкав,
Я це зараз доведу!

Сехисмундо хапає другого слугу і виходить; усі йдуть за ним і негайно повертаються.

Астольфо

Що це? Хай нас Бог спасе!

Естрелья

Зупиніть його, ну й горе.
(Виходить)

Сехимундо (повертається)
Він з балкона впав у море,
Захлинувся, та й усе!

Астольфо

Лють вгамуйте, щоб по стежі
Не пройти, всьому ж є міра,
Від людини і до звіра,
Від палацу і до вежі.

Сехисмундо

Ця порада - не заслуга,
Слово ще одне і ви
Не знайдете голови,
Щоб носити капелюха.

Астольфо виходить.

Сцена шоста

Входить Басиліо.

Басиліо

Що тут сталось?

Сехисмундо

Та нічого.
Я з балкона чоловіка
Кинув, бо допік драпіка.

Кларін

Це король, він судить строго.

Басиліо

Ти з людських почав утрат
Перший день своєї влади?

Сехисмундо

Він поспорився заклятий,
І я виграв той заклад.

Басиліо

Прикро, принце! Я бажання
Мав зустріть тебе на волі,
Коли ти зірок і долі
Переможеш віщування,
Бачу ж я тебе жорстоким,
І почав ти все із кривди,
Бо найперше, що вчинив ти, -
Заподіяв смерть нароком.
Як же можу я з любов’ю
Рук торкнутися твоїх,
Коли ти убити зміг,
Вмивши їх людською кров’ю?
Ні, не можу. Хто б таки,
Взрівши меч, який багряну
Вмить завдав смертельну рану,
Не здригнувся? Хто б чуткий,
Що криваве місце взнає,
Де хтось смерть комусь прискорив,
Не страшився? За свій норов
Сильний теж відповідає.
На це місце я дивлюся,
На твої убивчі руки
І від тебе, повен муки,
Як від смерті, сторонюся.
І хоч я жадав з любов’ю
Обійнять тебе, горлаю,
Без обіймів покидаю,
Бо заплямився ти кров’ю.

Сехисмундо

Обійтись без них я можу,
Як обходився до цього,
Коли батько мене строго
Взяв і вежі під сторожу;
На мені зганяв свій гнів,
Мав мене за бузувіра
І виховував, як звіра,
Як недолюда, ростив
І бажав моєї смерті, -
Щó з обіймів, як, марнí,
Буть людиною мені
Не дають вони простерті?

Басиліо

Мабуть, Бог мене впослідив, -
Це б життя тобі не дав я,
То б не знав твого безслав’я,
Злодіянь твоїх не відав.

Сехисмундо

Якби ти життя не дав,
Я б не ремствував, тиране,
Та життя, тобою дане,
Ти ж у мене й відібрав.
Дати - це шляхетна справа,
Що не міряється злотом,
Але дар відняти потім -
То вже річ низька й лукава.

Басиліо

Красно дякуєш за всяку
Поміч і за те, горлаю,
Що ти принц уже!

Сехисмундо

Чи маю
Я тобі складати дяку?
Ти душив мою свободу,
Тож, старий уже й похилий,
Що даєш біля могили?
Те, що є моїм ізроду!
Ти - мій батько і король;
Я вспадковую по праву
Всю цю велич і державу
І твою в державі роль.
Знай, хоч я в такому стані,
Та до тебе строгим буду,
Притягну тебе до суду
За той час, коли в кайданні
Я провів свій юний вік;
І вже дякуй, винуватий,
Що не правлю з тебе плати,
Бо ж у мене ти - боржник.

Басиліо

Я дивлюсь на тебе з жалем;
Небо спевнювало слово;
І ти став не випадково
Себелюбним і зухвалим.
І хоча вже знаєш, хто ти,
І хоч бачиш, що весь люд
Так тебе шанує тут,
І хоч ти серед пишноти, -
Зваж на зриму засторогу:
Сниться, може, це тобі ж,
Хоч гадаєш, що не спиш,
Втім, усе збагнеш потроху.
(Виходить)

Сехисмундо

Чи це сон чи, може, яв
Те, що бачу, - я не знаю.
Я не сплю, бо відчуваю,
Ким я був і ким я став.
І, хоч каєшся і спориш,
Мало вдасться вже тобі;
Знаю, хто я, й, далебі,
Ти мене вже не впокориш
І не скориш; я прийму,
Вспадкувавши, цю корону;
І, якщо ти без закону
Кинув сина у тюрму, -
То був підступ і офіра;
Що було моє ім’я?
Я не знав, та взнав, що я -
Це злиття людини й звіра.

Сцена сьома

Входить Росаура в жіночому вбранні.

Росаура

Естрельї вслід ступаю,
Боюсь, що тут Астольфо пострічаю;
Клотальдо не бажав би,
Щоб він мене побачив і впізнав би,
Бо це важливо для моєї честі,
Аби удар відвести;
І, вдячна, вірю я Клотальдо й знаю,
Що честі і життю тут захист маю.

Кларін (до Сехисмундо)
А що приємно й мило
Тебе тут здивувало і вразило?

Сехисмундо

Ніщо не здивувало,
Бо все я передбачив, як бувало;
Але я дався диву,
Милуючись на жіночку вродливу,
Найкращу в світі. Знав я
Із тих книжок, які колись читав я,
Що Бог, створивши на землі мужчину,
Створив маленьку світу половину;
А потім ясноликий
Явив у жінці небо невелике;
І ця краса вражає,
Коли на землю зійде й нам засяє,
Як та, яку я бачу.

Росаура (убік)
Це принц! Я звідси йду й часу не трачу.