Слава ЗСУ!

Сехисмундо

Стривай, чому тікаєш?
Ти схід і захід плутаєш, єднаєш, -
Це зрозумієш згодом;
Якби був захід з’єднаний зі сходом,
Холодна тінь і світло,
Тоді б померкнув день і все поблідло;
Та що я бачу, Боже?

Росаура

Я ж бачу те, що гоже і негоже.

Сехисмундо (убік)
Так цю красу величну
Вже бачив я.

Росаура (убік)
І велич цю незвичну
Я бачила в неволі
Зігнýтою.

Сехисмундо (убік)
Свою знайшов я долю.
(До Росаури)
О жінко, знай, це слово
Для чоловіка миле і святкове, -
Хто ти? Перед тобою
Схиляюсь, зачарований красою,
І знову відчуваю,
Що я тебе не вперше зустрічаю.
Хто ти, красо-лілеє?

Росаура (убік)
Я не відкриюсь.
(До Сехисмундо)
Дама я Естрельї,
Зорі над цілим світом.

Сехисмундо

Ні, сонце ти, якого теплим світлом
Живе ця зірка й сяє,
Адже у тебе світло позичає:
Я бачив у державі
Духмяних квітів їх сеньйору в славі, -
Божественна троянда
Королювала красна і галантна;
Я бачив, я примітив,
Як вирізнявся поміж самоцвітів
Той діамант сліпучий,
З якого імператор був блискучий;
І в цих ясних зібраннях
Республіки тремких зірок багряних
Я бачив, як горіло
Найперше між зірок палке світило;
Планет червоноперих
Я бачив почет у небесних сферах,
Де сонце засіяло
І, як оракул дня, владарювало.
Отож, якщо поміж зірок і квітів,
Небесних тіл, планет і самоцвітів
Найкращих вирізняють,
Чом більша за красою, що всі знають,
Слугуєш меншій, глянь ти,
Трояндо, сонце, зоре й діаманте?

Сцена восьма

Входить Клотальдо, який спочатку зупиняється за завісою.

Клотальдо (убік)

Я Сехисмундо погамую вдачу,
Бо ж виховав його... Та що я бачу!

Росаура

Схилюсь перед тобою
І відповім тобі я тишиною, -
Коли тріпоче серце з хвилювання,
Говорить краще за слова мовчання.

Сехисмундо

Ти не повинна так піти, стривай-но!
Чому ти хочеш залишить негайно
Мене в пітьмі відчаю?

Росаура

Про дозвіл вашу світлість я прохаю.

Сехисмундо

Йдучи так самовільно,
Його не просиш, а береш насильно.

Росаура

Ти не даєш його, тож мушу взяти.

Сехисмундо

Я ґречним був, та можу й грубим стати,
Твій опір і стремління -
Це злюча трута для мого терпіння.

Росаура

Але, коли ця трута
Жорстокістю і злом, їдка і люта,
Терпіння подолає, -
Вона моїх чеснот не захитає.

Сехисмундо

Я довести беруся
Те, що краси твоєї не боюся,
Мені ж не перепона
В змаганні й неможливе; я з балкона
Сьогодні викинув того, хто спорив
Зі мною без докорів;
І, щоб підтвердить це за мить єдину,
Я у вікно твій гонор з честю кину.

Клотальдо (убік)
Його спинити треба.
Що маю я робить, коли, о небо,
Через підступність злую
Сьогодні вдруге честю ризикую?

Росаура

Немарно, як стихію,
Зірки твою вістили тиранію
Для нас і королівства, -
Страхіття, злодіяння, зради, вбивства.
Що візьмеш від людини,
В якої людського - ім’я єдине,
Яка - лиха, безжальна,
Жорстока, тиранічна і брутальна,
Породжена між звірів?

Сехисмундо

Ти знай, з тобою я не лицемірив,
Був ґречним і ні разу
Не сподівався на таку образу;
Якщо ж про це я говорив, заклятий,
Ти мусиш, бачить Бог, усе сказати.
Гей, нас одних зоставте й цю ж хвилину
Там двері зачиніть!

Кларін і слуги виходять

Росаура (убік)
Я тут загину.
(До Сехисмундо)
Зваж...

Сехисмундо

Ти - перед тираном,
І вже не візьмеш знов мене обманом.

Клотальдо (убік)
Яка нестримна сила!
Заваджу їй, хоча б і смерть скосила.
(До Сехисмундо)
Сеньйоре, це ж не диво...
(Виходить наперед)

Сехисмундо

Ти вдруге вже довів мене до гніву,
Старий безумцю вбогий.
Ти не зважаєш на мій гнів ні трохи?
Як ти сюди потрапив?

Клотальдо

Я голос чув, що грізно мене квапив
Таке тобі сказати:
Розважним будь, як хочеш панувати;
Не будь жорстоким, ставши до правління, -
Можливо, все це тільки сновидіння.

Сехисмундо

Мій гнів ти викликаєш,
Коли в мені знов сумнів оживляєш.
Я вб’ю тебе й побачу
Це сон чи дійсність.

Сехисмундо виймає шпагу; Клотальдо притримує її і стає на коліна.

Клотальдо

Вірю я в удачу,
Триматимусь щосили.

Сехисмундо

Зніми зі шпаги руку, знахабнілий.

Клотальдо

Ні, буду я чекати,
Поки прийдуть тебе угамувати,
І не пущу.