Слава ЗСУ!

Перш ніж піти до балу, Вірджінія прибігає ще раз.

ВІРДЖІНІЯ. Тату, перукар на Віа дель Тріомфо прийняв мене першою: чотири дами
мусіли чекати. Твоє ім’я одразу справило на нього враження. (Іде).
ГАЛІЛЕЙ (до секретарів, що грають у шахи).Як ви можете досі грати в ці старі шахи. Їм же тісно, тісно. Адже тепер грають
так, що великі фігури ходять через усі поля. Тура— так (показує), а слон — отак, а ферзь — отак і отак. Тепер є простір і можна будувати плани.
ПЕРШИЙ СЕКРЕТАР. Це, знаєте, забагато для нашої платні. Ми можемо робити тільки
такі ходи(робить короткий хід).
ГАЛІЛЕЙ. Навпаки, добродію, навпаки. Хто живе на широку ногу, на того шиють і
великі чоботи! Треба йти в ногу з часом, мої панове. Не вік же товктись біля
берега, час уже і в море рушати.

СТАРЕНЬКИЙ КАРДИНАЛ в супроводі ЧЕНЦЯ переходить сценою. Він бачить Галілея,
іде повз нього і нерішуче вітається. Галілей сідає. Із бальної зали чути хор
хлопчиків. Співають початок славнозвісного вірша Лоренцо ді Медічі про минуще:

Уже з троянд опали пелюстки.
Пожовкле листя землю осипає.
І я збагнув: намарне проминають
Часи завзяття, юні і гіркі.

Рим... Велике свято нині, правда?
СЕКРЕТАР. Це ж перший карнавал після чумних років. Сьогодні тут всі славетні
родини Італії: Орсіні, Віллані, Нукколі, Сольданієрі, Кане, Леккі, д’Есте, Коломбіні...
ДРУГИЙ СЕКРЕТАР (перебиває). Їх еміненції, кардинали Беллармін і Барбаріні.

Входять КАРДИНАЛ БЕЛЛАРМІН і КАРДИНАЛ БАРБЕРІНІ. Тримають перед обличчям на
паличках маски вівці і голуба.

БАРБЕРІНІ (вказує пальцем на Галілея). “Сонце сходить і заходить і вертається на місце своє“. Так каже Соломон. А що
каже Галілей?
ГАЛІЛЕЙ. Коли я був малий (показує рукою від підлоги),Ваша еміненціє, я стояв на човні і кричав: “Берег відпливає“. Нині я знаю, що
берег стояв, а відпливав човен.
БАРБЕРІНІ. Хитро, хитро. Коли бачиш, Белларміне, що зоряне небо обертається, не
вір, згадаймо про човен і берег. А що вірно, власне, що Земля обертається, того
бачити не можна. Хитро. І його супутники Юпітера—то тверді горішки для наших астрономів. На жаль, я теж колись трохи читав
астрономію, Белларміне. Це чіпляється, як короста.
БЕЛЛАРМІН. Ідімо в ногу з віком, Барберіні. Коли зоряні карти, що ґрунтуються
на новій гіпотезі, стають у пригоді мореплавцям, нехай вони з тих карт і
користуються. Нам тільки не подобаються вчення, які спростовують Святе Письмо.(Привітно кланяється до бальної зали).
ГАЛІЛЕЙ. Святе Письмо каже: “Але хто приховує в себе жито, той буде проклятий
народом“. Притчі Соломонові.
БАРБЕРІНІ. “Мудрий приховує своє знання“. Притчі Соломонові.
ГАЛІЛЕЙ. “Де є воли, там у стайні багато гною. Але багато зиску від сили
волів“.
БАРБЕРІНІ. “Той, хто розум свій держить в узді — кращий за того, хто завоював місто“.
ГАЛІЛЕЙ. “В кого дух надломлений, тому кістки всихають“.

Пауза.

“Чи не гучно волає істина?“
БАРБЕРІНІ. “Хіба можна поставити ногу на пекучий жар, а нога щоб не згоріла?“
Ласкаво просимо до Риму, друже Галілею. Ви знаєте його походження? Двоє хлоп’ят, говорить легенда, знайшли молоко і притулок у вовчиці. Відтоді всі діти
мусять платити вовчиці за її молоко. Зате вовчиця дбає про всі насолоди небесні
і земні, від розмов з моїм ученим другом Белларміном аж до трьох-чотирьох дам,
які мають міжнародну славу. Дозвольте мені їх вам показати.(Веде Галілея до бальної зали. Галілей неохоче йде за ним).Ні? Наполягаєте на серйозній розмові? Гаразд. Чи не здається вам, друже
Галілею, що ви, астрономи, всього тільки зручніше влаштовуєте свою астрономію.
Ви мислите колами, еліпсами, рівномірними швидкостями, простими рухами,
відповідно до вашого мозку. А що, як Бог звелів своїм планетам рухатись
отак-о?(Креслить пальцем у повітрі з мінливою швидкістю дуже складну криву). Що сталося б тоді з вашими обчисленнями?
ГАЛІЛЕЙ. Ваша еміненціє, якби Господь так конструював світ (повторює жест Барберіні), то він сконструював би наш мозок саме так (повторює жест), і він визнав би за найпростіші саме оці криві. Я вірю в розум.
БАРБЕРІНІ. А я вважаю, що одного розуму замало. (Показує на Галілея). Мовчить. Він занадто чемний, аби сказати, ніби в мене замало розуму... (Сміється і відходить від балюстради).
БЕЛЛАРМІН. Розум, друже, недалеко сягає. Скрізь ми бачимо тільки фальш,
злочинство, слабості. Де ж істина?
ГАЛІЛЕЙ (гнівно). Я вірю в розум.
БАРБЕРІНІ (до секретарів). Не треба записувати нічого, це ж тільки наукова розмова друзів. Зважте на мить,
скільки праці і мислі коштувало отцям церкви і їх наступникам внести хоч трохи
смислу в цей світ,—а хіба він не огидний? Зважте на жорстокість тих, хто в Кампаньї в своїх
маєтках стьобає бичами своїх напівголих селян і дурість цих бідолах, які за те
цілують їм ноги.
ГАЛІЛЕЙ. Ганьба! По дорозі сюди я бачив...
БЕЛЛАРМІН. Відповідальність за смисл подій, яких ми не в силі зрозуміти, — а життя все складається з них —ми переклали на якусь вищу істоту. Ми говоримо, що все це має певну мету і
відбувається за певним великим планом. Не можна сказати, що цим досягнуто
повного заспокоєння. Але ось тепер ви винуватите цю вашу істоту в тому, що вона
не розуміє доладу, як рухаються небесні тіла. А от ви— це зрозуміли. Хіба це розумно?
ГАЛІЛЕЙ (готується до пояснення). Я — вірний син церкви.
БАРБЕРІНІ. Ні, він просто неможливий. Так безневинно він хоче закинути Богові
найгрубіші помилки в астрономії. Аякже, Бог не досить старанно вивчав
астрономію перед тим, як створити Святе Письмо? Любий друже!..
БЕЛЛАРМІН. А чи не здається вам більш вірогідним, що Творець всесвіту знає його
куди краще, ніж будь-хто із його створінь.
ГАЛІЛЕЙ. Але ж, панове, зрештою людина може хибно пояснювати не тільки орбіти
планет, а й саму Біблію!
БЕЛЛАРМІН. Як пояснювати Біблію, хай, зрештою, вирішують теологи святої церкви,
чи не так?