Слава ЗСУ!

В зал, опираючись на ченця, входить ДУЖЕ СТАРИЙ КАРДИНАЛ. Всі поштиво
розступаються перед ним.

СТАРЕЗНИЙ КАРДИНАЛ. Вони ще й досі там? Невже не можна швидше упоратися з цією
дрібницею? Клавіус же повинен розумітися на своїй астрономії. Я чув, що цей
синьйор Галілей пересадив людину з центру всесвіту кудись аж на краєчок. Отже
ясно, що він ворог людського роду! Так з ним і треба говорити. Людина вінець
творіння, кожна дитина знає, що це найвищий і наулюбленіший витвір Божий. Як
міг би Господь плід таких чудотворних зусиль витрачати на маленьку крайню
планетку, яка весь час кудись тікає? Невже він послав би в таке місце свого
сина? Як можуть бути такі розбещені люди, щоб вірити отим рабам своїх
обчислювальних таблиць? Кому з Божих створінь таке сподобається?
ТОВСТИЙ ПЕРЛАТ (півголосом). Цей синьйор тут присутній.
КАРДИНАЛ (до Галілея). То це ви? Знаєте, я вже недобачаю, проте бачу, що ви надзвичайно схожі з тим, — як його? — з чоловіком, якого ми свого часу спалили.
ЧЕРНЕЦЬ Ваша еміненція не повинні хвилюватись. Лікар...
КАРДИНАЛ (відпихає його). Ви хочете принизити Землю, хоч ви на ній живете і з неї все маєте. Ви каляєте
власне гніздо! Але принаймні я цього не дозволю. (Відпихає ченця і починає гордовито ходити взад-вперед). Я не яке-небудь там створіння на якійсь планетці, що десь собі кружляє якийсь
час. Я ходжу по твердій Землі, твердою ходою, а Земля нерухома, вона центр
всесвіту, а я—в центрі, і око Всевишнього Творця почиє на мені і тільки на мені. Навколо
мене, прикріплені до восьми кристалічних сфер, кружляють нерухомі зірки і
могутнє Сонце, створене для того, щоб осявати все, що навколо мене та й мене,
щоб Господь бачив мене. І так очевидно і невідмінно все зосереджене навколо
мене, людини, витвору Божого, створіння в центрі світу, мене— богоподібного, неминущого і... (заточується).
ЧЕРНЕЦЬ. Ваша еміненція перевтомилися.

В цю мить відчиняються двері й на чолі своїх АСТРОНОМІВ виходить великий
КЛАВІУС. Він мовчки й швидко, не озираючись, проходить залою і вже на виході
говорить до ченця.

КЛАВІУС. Все правильно. (Виходить в супроводі астрономів).

Двері за ним лишаються відчиненими. Мертва тиша. Старенький кардинал
опритомнює.

СТАРИЙ КАРДИНАЛ. В чому річ? Рішення ухвалено?

Ніхто не насмілюється відповісти.

ЧЕРНЕЦЬ. Вашу еміненцію треба відвезти додому.

Допомагають старому вийти. Всі збентежено покидають зал. Маленький чернець із
слідчої комісії Клавіуса спиняється коло Галілея.

МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ (нишком).Синьйоре Галілею, патер Клавіус сказав перед тим, як піти: нехай тепер теологи
поклопочуться, як знов упорядкувати небесні сфери! Ви перемогли.(Виходить).
ГАЛІЛЕЙ (намагається його затримати). Я переміг? Ні, не я, а розум переміг!

Маленький чернець уже вийшов. Виходить і Галілей. За дверима зустрічається з
високим на зріст патером, КАРДИНАЛОМ-ІНКВІЗИТОРОМ. Він іде в супроводі
АСТРОНОМА. Галілей кланяється. Перш ніж вийти, пошепки запитує привратника.

ПРИВРАТНИК (пошепки). Його еміненція, кардинал-інквізитор.

Астроном проводжає кардинала-інквізитора до телескопа.

7.

Але інквізиція вносить вчення Коперніка до індексу (5 березня 1616 року).

У Римі Галілей, як гість,
У кардинала п’є і їсть.
Йому на учтах ллють вино
І шлють проханнячко одно.

Будинок кардинала Белларміна у Римі. Бал у повному розпалі. У вестибюлі, де
ДВОЄ ДУХОВНИХ СЕКРЕТАРІВ грають у шахи і кидають зауваження щодо гостей, кілька
дам і панів аплодисментами стрічають ГАЛІЛЕЯ. Він іде в супроводі своєї дочки
ВІРДЖІНІЇ та її нареченого ЛЮДОВИКО МАРСІЛІ.

ВІРДЖІНІЯ. Я більше ні з ким, крім тебе, не танцюю, Людовико.
ЛЮДОВИКО. Пряжка на плечі розстебнулась.
ГАЛІЛЕЙ.
Злегка зсунену хустку на грудях сповитих, о Таїс,
Не поправляй. Часом може маленький недогляд
Краще підкреслити сховані чари твої.
Так в гомінливому залі, залитому сяйвом свічок,
Вабить до себе темнава альтанка у парку.
ВІРДЖІНІЯ. Послухай моє серце.
ГАЛІЛЕЙ (кладе їй руку до серця). Б’ється.
ВІРДЖІНІЯ. Мені хочеться бути гарною.
ГАЛІЛЕЙ. Ти мусиш бути гарною, бо інакше вони знову засумніваються, чи вона
насправді крутиться.
ЛЮДОВИКО. Та вона ж і не крутиться зовсім.

Галілей сміється.

Рим тільки про вас і гомонить. Віднині ж, синьйоре, почнуть гомоніти і про вашу
доньку.
ГАЛІЛЕЙ. Сказано, що в Римі весною легко бути гарним. Навіть я, мабуть,
скидаюсь на такого собі дебелого Адоніса.(До секретарів). Я мушу тут чекати синьйора кардинала. (До парочки). Ідіть, розважайтесь!