Слава ЗСУ!

— Слухай, а це не надто складно?

— Я теж так думаю, тільки воно ж того варте. Правда, Каракаю? Це ж усе гра, це затягує сильніше за наркотик, скажи? Отже, Галине авто розганяють і луплять об дерево. Наталка вмощується в салоні. На обличчі ще видно рубці — і нехай, їх маскують… чим?

— Справжня кров, — знову кривить посмішку Каракай. — Тільки свиняча, спеціально діставали.

— Ага, ну а потім ті ж самі, хто переслідував Галю, перетворюються на випадкових свідків дорожньо-транспортної пригоди, викликають «швидку» й завозять потерпілу Сонцеву в мою рідну Святошинську лікарню. Тепер рубці та бинти на обличчі співачки нікого не здивують. Людина аварію пережила, що ж ви хочете. Тим часом у Боброва депресія, він нанюхався кокаїну, організм слабкий, кінець трагічний та логічний. Далі була ваша прес-конференція — перший вихід Наталі Зими в образі Анжели Сонцевої. Тепер все.

Тільки закінчивши з викривальною промовою, я відчув, як весь змокрів.

Таке враження, наче щойно перевантажив сам-один усі ці коробки та ящики, зібрані тут. Десь глибоко всередині жевріло відчуття: якщо не припиню говорити, якщо далі буду вдавати із себе Шехерезаду, зможу, подібно їй, відтягнути трагічний фінал свого життя. У тому, що живим мене звідси не збираються випускати, жодних сумнівів не було.

— Складно, — промовив нарешті Каракай, кинув через плече: — Вам сподобалося, нар-род?

— Заткнути йому хайло? — з готовністю виступив наперед Плащ.

— Почекай, — відмахнувся Каракай і запитав тепер уже мене: — Сам додумався чи хто підказав?

— Світ не без добрих людей. Але про двійників та пластичну операцію здогадався лише вчора. До того часу колами ходив. Усе не міг доперти, чого це ви мене всі так активно ловите й по-китайському попереджаєте.

— Я не буду тебе питати, як ти склав два і два. Навіть якщо ти зараз докладно повідаєш, де я помилився і кого не зачистив вчасно, нічого не зміниться ні для тебе, ні для мене, ні для Сонцевої. Ти правий: Анжела Сонцева — не людина, а проект. Через те хто завгодно може стати Анжелою Сонцевою. Від цього проект або втратить, або виграє. У нашому випадку — виграє.

— А Галя? Це ж вона лежить там, ну, в тій кімнаті…

— Для себе вона вже все вирішила. Справді дурна — розкричалася, не захотіла зрозуміти свого становища. Тому її приборкали, тепер вона щаслива. Ще трохи — і за дозу буде по-собачому гавкати. Так би жила десь скромно й непомітно під нашим наглядом. Але — жила. А так доведеться списувати. Хіба мало наркоманок знаходять мертвими в підвалах? Над личком хлопці теж попрацюють, і май на увазі — я спеціальних найму. Не за гроші — за дозу. Віддам їм цю ширялку, яка остаточно втратить відчуття реальності. Вони зроблять з нею все, що захочуть, тоді пику почикають — і все, невідомий труп. Для чого, думаєш, я тобі так докладно все це розказую? — Я промовчав, хоча знав відповідь! — Тебе таке саме чекає. Або — трохи не таке, це вже як я вирішу. Потримаю тебе з твоєю подружкою десь так тиждень. Тебе, ясна річ, шукатимуть — і ти вилізеш на поверхню. Ніби після великого загулу. Почнеш усе це верзти, що тут мені зараз вкручував, — ніхто не повірить, бо ти — наркоман і в тебе галюни. Чому ти в своєму віці сів на голку — нікого не гребтиме. А я тебе буду тримати на дозі. Тому ти, мабуть, нікому нічого не казатимеш, бо тоді точно не отримаєш укольчика. І робитимеш та писатимеш усе, що тобі скажуть від мого імені. Або так, або — за Галкою. Вибір невеликий, але він є.

Справді.

Вибір є.

Я відчув несподіваний прилив сил.

Рвучко скочив з табуретки, спритно підхопив її за ніжку, перехопив обома руками і, відбивши конвоїра, котрий спробував зупинити мене ззаду, кинувся на Каракая.

Дістати його не вдалося. Перехопили, збили з ніг, притиснули на підлоги. Здається, я пручався, виривався, хвицався, кусався, матюкався. Тільки з мене здерли куртку, мою праву руку все одно сильно тримали міцні руки.

А друга вправна рука, озброєна шприцом, вочевидь, наперед заготованим, зробила мені укол просто через рукав сорочки, без особливих проблем влучивши в таких польових умовах просто у вену.

Перед очима все попливло.

Я почув грім чи мені здалося…

Здалося. Пірнаю в морок.

18. Два і два

Не знаю, як правильно називається медична процедура виведення з організму наркотичних речовин, але я її пройшов.

Ще в мене виявили черепно-мозгову травму середньої тяжкості: коли лупцюють по голові, наслідки завжди є. Крім того, одне ребро зламане, а одне — тріснуло, і оця тріщина більш небезпечна за конкретний перелом. Чомусь тріщина заростає довше, а чому — я так і не зрозумів.