Слава ЗСУ!

Після знахідки Абд-ель-Расулів неймовірне щастя всміхнулося ще двом археологам, що провадили розкопки в Долині царів. Один з них — Лоре, генеральний директор департаменту охорони старожитностей у Каїрі. 1898 року він знайшов у Долині царів порожні гробниці фараонів Тутмоса Першого і Тутмоса Третього, а також гробницю Аменхотепа Другого. В останній лежало тринадцять царських мумій.

А де ж поділися поховальні коштовності?

Відповідь могли дати тільки грабіжники, що з давніх-давен розкрадали гробниці. І все-таки відкриття Лоре було одне з найвизначніших. Воно дало можливість заповнити новими іменами досі порожні місця в списку єгипетських владарів.

Другим археологом був американець Теодор М. Девіс. Діставши 1902 року офіційний дозвіл на розкопки в Долині царів, він одразу ж заходився шукати гробниці. Людина багата, Девіс мав можливість найняти людей, науково підготовлених до такої праці. Серед них був англієць Говард Картер. Молодого вченого на той час уже вважали видатним знавцем єгипетської старовини.

Син художника-анімаліста, Картер успадкував, певне, від батька хист до малювання. Коли він жив іще в Лондоні, єгиптолог Ньюбері доручив йому зробити копії малюнків, що зберігалися в Британському музеї. Картер виконав це доручення так старанно, що Ньюбері запросив його із собою до Єгипту. За вісім років археологічної роботи в Єгипті Картер так добре зарекомендував себе, що генеральний директор Каїрського департаменту охорони старожитностей Масперо призначив Картера головним інспектором по пам’ятках у Верхньому Єгипті та Нубії з постійним місцем перебування у Фівах.

Це почесне призначення не задовольнило, однак, честолюбного молодого вченого. Він поставив перед собою певну мету, а саме: знайти гробницю фараона, яка, на його думку, неодмінно мала бути в Долині царів. Той фараон був не вельми значним владарем. Як спадкоємець славетного реформатора релігії Аменхотепа Четвертого, він владарював з 1352 року до н. е. в обох державах — у Верхньому й Нижньому Єгипті. Його ім’я — Тутанхамон — стояло на багатьох знайдених старожитностях.

Коли Теодор Девіс за рекомендацією Масперо запросив до себе на службу Картера, той зрозумів, що наближається до своєї мети. Нові службові обов’язки давали йому можливість, не обмежуючи себе в коштах, шукати Тутанхамонову гробницю.

Минув рік, але нічого особливого Картер не знайшов. Аж нарешті він натрапив на якусь гробницю. Так само вражений, як свого часу вчений Бругш, розшифровував він тексти на стінах гробниці, прагнучи дізнатись, який саме фараон спочиває в ній. І прочитав: Тутмос Четвертий.

Знову надія ошукала Картера.

Інші члени експедиції знайшли гробниці фараона Сіптха, цариці Хатшепсут і Тутанхамонового наступника Хоремхеба. Були знайдені також гробниці предків Тутанхамонової дружини, і нарешті Девіс знайшов схований під брилами келих, на якому виднілося ім’я — Тутанхамон!

Недалеко звідти, у схованці в скелях, знайшли великі глиняні дзбани, всі геть попечатані. А що в них виявили тільки череп’я, лляні сувої та інші речі незначної вартості, то Девіс одіслав їх на дослідження до Метрополітен-музею в Нью-Йорк. Сам же тим часом ретельно вивчав місцевість, де знайшов келих, і врешті розкопав у скельній печері невелику гробницю. Там лежали алебастрова статуя, уламки дерев’яної скрині та кілька золотих платівок, що, певне, зберігалися в скрині.

На платівках виднілися візерунки та ієрогліфи — імена Тутанхамона і його дружини Анхесенамон!

Тутанхамон з папірусного човна полює на крокодила. Вгорі — печатка фараона Тутанхамона.

Девіс був переконаний, що знайшов гробницю Тутанхамона. Даремно Картер доводив, що така непоказна гробниця призначалася в найкращому разі якомусь високому урядовцю, але не фараонові з вісімнадцятої династії. Девіс уперто твердив, що він знайшов нарешті Тутанхамонову гробницю.

Наче одержимий, Картер шукав далі. Адже велика кількість знахідок свідчила про те, що місце вічного спочинку фараона — саме тут, у Долині царів, і ніде більше. Не могла ж кам’яна гробниця зникнути безслідно. Та коли Картер пильно обстежив усю долину, то змушений був визнати: навряд чи можна знайти тут ще хоч одну гробницю. Долину вже багато разів перекопували, скрізь по ній здіймалися гори щебеню, наче в землі рилися велетенські кроти. По схилах скель, що оточували долину, теж не зосталося місцинки, яку не оглянули найпильнішим чином.

Картера вже брав сумнів, чи справді Тутанхамонова гробниця має бути конче в Долині царів. Він намірявся припинити розшуки у Місті мертвих біля Фів, та саме тоді по той бік Атлантики вчені закінчили важливе дослідження. Усе, що містилося в глиняних дзбанах, які розкопав Теодор Девіс, було старанно досліджено в нью-йоркському Метрополітен-музеї.