Слава ЗСУ!

— Картере, чортяко! То ви все-таки знайшли гробницю? Всі англійські газети пишуть про це небувале відкриття. Вітаю вас!

Леді сяяла.

— Містере Картер, я ніколи не забуду, що ви не відкривали входу до гробниці, чекаючи нас.

— Сподіваюсь, ми не зазнаємо розчарування, — пригнічено мовив Картер.

І раптом усі причаєні в ньому сумніви пробилися на волю.

— Ви не знаєте, міледі, як важко мені було в останні дні залишати вхід замурованим. Бували години, коли я ледве міг перебороти в собі нестримне бажання схопити лом і нарешті впевнитися, чия то гробниця.

Лорд глянув здивовано:

— На вашому місці я так і зробив би. Ви знайшли гробницю, тож маєте право на це.

— Не слухайте його, містере Картер! — крикнула леді. — Він залюбки полетів би сюди, аби якнайшвидше дістатися до Єгипту. А я останні ночі майже не спала.

— Це страшенно прикро, — промурмотів Картер. — Ви приїдете до Луксора тільки двадцять третього і поки влаштуєтеся…

Леді рвучко схопила Картера за рукав:

— Я не хочу більше чекати жодної хвилини. Одразу, як ми приїдемо, ви повинні відкопати вхід. Прошу, обіцяйте мені!

Тепер і Карнарвон схопив Картера за руку. І затряс її, наче юнак, що вже не може здолати свого нетерпіння.

— Любий друже, не треба мене катувати. Десятиліття чекав я на це велике щастя — побачити незайману гробницю.

Тепер, коли ця мить наближається, нерви в мене не витримують.

Картер хитро всміхнувся.

— Мілорде, я все зробив, аби вам не довелося чекати зайвої хвилини. Мій давній приятель Каллендер — ви, напевне, знаєте його — почне завтра вранці звільняти від щебеню сходи гробниці.

РОЗКРАДАЧІ ГРОБНИЦЬ!

«24 листопада 1922 року, 15-та година, — писав, гарячково поспішаючи, Картер у своєму нотатнику. — Ми звільняємо останні сходинки. Що я знатиму завтра о цій порі?»

Картер збирався писати ще далі, аж тут зойкнула леді Карнарвон. Вона тримала щось на долоні.

Картер біг по сходинках. Скарабей!

Його вигребли із щебенем, який ще вкривав ґрунт до кісточок. Скарабей, цей священний жук давніх єгиптян, був вирізьблений із напівкоштовного каміння.

Картер покрутив у пальцях знахідку. На черевці жука-прикраси виднівся картуш фараона Тутмоса Третього.

Що це означало? Гробницю Тутмоса Третього знайшов іще Лоре 1898 року в скельній ущелині. А справжня могила була в долині!

— Тут у щебені повно череп’я, пане! — урвав Картерові плин думок Ахмед Гургар.

І ту ж мить доповів Гасан Авад:

— Глянь, пане, ось рештки поламаної скриньки із написами.

— «Ехнатон-Сменхкара», — хвилюючись, розшифрував Картер, а на іншому уламку прочитав: — «Аменхотеп Третій».

Збентежений Картер вдивлявся в щебінь біля своїх ніг. Як попали сюди ці уламки? І хіба вони не свідчать, що його припущення, ніби знайдено Тутанхамонову гробницю, помилкове?

Предмети з іменами різних фараонів тут, на такій невеличкій площі, переконливо доводять, що це тільки схованка. Пудовий сон скінчився!

— Печатка, пане! Печатка отут, унизу! — вигукнув раптом Гургар, показуючи на щойно звільнену нижню частину замурованого входу.

Вже не сподіваючись побачити щось надзвичайне, Картер нахилився. І враз скам’янів, Чи не глузує з нього той сон?

Єгипетські поховальні дари.

Він побачив на тиньку відбиток печатки фараона Тутанхамона!

Ледве здобувшись на слово, Картер обернувся до Карнарвона, що стояв трохи вище на сходах.

— Послухайте, — мовив він хрипким голосом і так, наче ввертався до когось із копачів. — Я гадаю, що ми знайшли… — голос йому урвався. Через силу перемігшись, він проказав: — Мілорде, я вітаю вас — ви стоїте перед гробницею фараона Тутанхамона!

Розлігся радісний крик. Леді Карнарвон обіймала підряд Картера, Ахмеда Гургара і Гасана Авада.

З нетерплячістю, зовсім йому не властивою, Картер зажадав:

— Принесіть ліхтарі! Усі! Мені треба світла! Світла!

Його знову пойняв сумнів — а може, він все-таки помилився?

Та на долішній частині муру побачив ще одну печатку ’ з тим же фараоновим ім’ям.

Чого ж він не звелів розкопувати далі ще кілька тижнів тому? Якби мур звільнили бодай на метр нижче, він побачив би Тутанхамонову печатку і не мучився б стільки безсонних ночей. Як все-таки успіх залежить од випадковості! Він підійшов упритул до найбільшого відкриття у своєму житті — і завчасно припинив роботу!

Ще і ще обмацував Картер променем ліхтаря весь мур. Завтра вранці треба розкрити вхід.