Слава ЗСУ!

"Твій вибір - українець!" від Анастасия Бурдакова опубліковано 23.03.2017

Як просто сумніватися у своєму виборі. Ти ніколи не знаєш правильної відповіді на будь-яке питання одразу. Кожен раз ти робиш вибір все складніше і складніше, намагаєшся зробити усе правильно.

Сумніватися можна багато в чому: у правильній відповіді на тесті, у сукні, що ти одягла, і, звичайно, у тому, яким шляхом має піти нація. Так історично склалося, що українці завжди невпевнені. Невпевнені у тому, на підтримку якої країни спиратися, у якому напрямку розвивати країну та ким бути. Навіть у сьогоденні ми ще точно не знаємо, з якими країнами союз буде найвигіднішим і які політики та методи досягнуть найбільшого успіху. Але є те, у чому за останні 25 років ми завжди були впевнені. Це те, що кожен з нас, хто на родився на цій землі є українцем. Можливо, для будь-якого європейця назвати себе гордо жителем своєї країни просто, але не дня українців. Кожен день, починаючи з козацької доби хто-небудь та замислювався: «А чи добре те, що я українець? Я не маю нічого, окрім своєї гордості та землі, на якій я живу та працюю. Чи варті ці муки простого слова: українець?» Звичайно варті. Адже Україна це не тільки земля наших батьків, але й Батьківщина наших дітей. Ніхто не збудує країни за один день і у світі є лише одна сила, воістину магічна та неймовірна, що може змінити нашу країну. Це і є самосвідомість.

Україна довго йшла до самостійності. Довго вона піклувалася про своїх синів, що навіть матір'ю її не вважали, та лила тугі сльози. Лише сила самосвідомості та любові справжніх українців змогла досягти нам у 1991 році славної звістки: наша друга ненька тепер вільна. Усі українці плакали як діти. Це був найщасливіший день для багатьох, але в той же час і найважчий. Пофарбовані в українців та націоналістів російські комуністи, державотворчі процеси, супротив проросійського населення – усе це заважало патріотам змінювати свою Батьківщину на краще.

Під час Референдуму щодо Акту Незалежності України 90% українців проголосувало «за». Але як показали події у 2012 році, багато з них були лише маріонетками пофарбованими у жовто-синє. Події 2012 року на Майдані, а за ними початок бойових дій у зоні АТО сколихнули усю країну. На жаль, ми втратили багато справжніх патріотів, але отримали те, що, нажаль, без сильного потрясіння не здобули б ще давно. Патріотизм. Не такий як був до цього. Після тих страшних подій уже не 90, а усі 100% з гордістю називають себе українцями і з пошаною та любов’ю дивляться на синьо-жовтий прапор.

Україна проходить важкий шлях державотворення. Пройшло лише 25 років, а наша новостворенна держава уже зазнала стільки болю і втрат. Але все ж таки ми українці. Ті, що з гордістю, крізь біль та перепони, крокують по своїй рідній землі. Ми і лише ми можемо збудувати нашу країну. І для цього у нас уже є найголовніше: жага та рідне місце, що завжди чекає на тебе.