знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Конкурси > Моє місто > Моє місто. Моя історія
Я ніколи не любила місто, яке, за правом, можна вважати рідним. Негарно, але чесно. У нас з ним завжди були різні смаки і погляди на життя.
Ледь не єдиними перевагами Херсона я визначала наявність дешевих і соковитих персиків влітку та можливість насичуватись вітаміном Д, навіть тоді, коли на календарі червоним виведено "Січень". Проте, не дивлячись на ці сильні сторони, мій організм задихався і чах від надмірної "російськості" у повітрі...
- Скажіть, будь ласка, скільки вартують рожеві помідори?
- Нє паняла.
- Скілька вартують?
- Слишиш, Свєта, шо ана гаваріт? Каво варуют?
- Кажу, що купити хочу помідори ! - Ааа, давай, насипаю, ага. А ти навєрноє с западной?
- Тутешня.
- А давно пєрєєхала?
Інколи даю волю фантазії і верзу всіляку єресь, що ніби я гуцулка Ксеня, чи нащадок славетного роду Бандери...
Ну не розповідати ж мені тричі на день про свідомій вибір, ідентифікацію себе і свого коріння, громадянську позицію, освіту, врешті- решт...
На слові "освіта" я завжди криво посміхаюся, згадуючи, які сподівання мала, вступаючи на філфак. Вже потім зрозуміла, що в Херсоні він забарвлений південним колоритом, тому педагоги здебільшого білінгви, та такі, що чужа мова в тандемі домінує.
А що там робить половина студентів - взагалі лишилося таємницею. Зате тепер є знайомі словесники всюди: на касі АТБ, в мобільному сервісі та навіть у таксі ...
Скільки в студентські часи я не намагалася віднайти "своїх", усе марно...
А як же вертеп на Різдво, "ой у вишневому саду" за столом, вишиванка на Спаса? Чому у Львові, Полтаві, Луцьку це є скрізь, а на Херсонщині - лише на сцені театру?
Коротше кажучи, гайнула я відпрацьовувати 3 роки учителем аж на Київщину, звідки родом рідня по матері.
Час ішов, я знаходила однодумців, звикала до вологого повітря, комарів і непівденного морозу взимку. Додому їздила рідко, хоч і лишився на батьківщині наречений, з яким мались невизначено коли, але обов'язково, побратися.
В 2014 році якось непомітно почалась революція, вражаючі новини з'являлися щогодини. Ми не встигли оговтатися від побиття студентів і мільйонного маршу столицею, як втратили Крим. Крим ! Мова про той Крим, який поруч з Херсоном, з моїм маленьким, але таким милим і сонячним містом...
Вже на майдані знаходила херсонський намет і з гордістю тупцювала біля нього, гріючись чаєм і піснями. Від друзів я дізналася, що в Херсоні також позбулися Леніна, бачила на фото, як фарбуються у жовто-блакитне паркани, будинки, люди...
"Херсон-це Україна!" - лунало чітко й гордо на вулицях мого міста. МОГО міста! Стало соромно за те, що не розгледіла в ньому раніше цієї сили та єдності.
Щось змінилося в Херсоні, а, може, в нас обох.
Поверталася на південь натхненною і впевненою, що все буде інакше. Стався переломний момент, з'явилися нові відтінки, напрямки, погляди.
Склалося враження, що Всесвіт закріпив за містом армію з надприродними можливостями. Така собі команда Дарта Вейдера.
Так і уявляю галерею з портретами визначних особистостей сьогодення на її стінах. Можу навіть провести екскурсію ! Знайомтесь, це - туристична організація "ХЕРСON" та її засновники Артем і Павло Білецькі. Вони відійшли від нудних розповідей з датами, датами і датами, влаштовуючи незабутні мандрівки масонським Херсоном, таємничими місцями та замками, а також садовлять усіх бажаючих на байдарки. Виявляється, у нас шикарні плавні і найбільша в Європі пустеля, а поблизу два моря з неймовірними пейзажами. Вражаючі історії на будь-який смак та незабутні емоції - їх профіль.
А це - Ярослав Концевий і організація "Велохерсон". Їм вдалося посадити на велосипеди півміста, влаштовуючи "сотку на море", велопарад дівчат і ще купу всілякої цікавенної різності.
Херсон - спортивне місто! А поруч висить портрет Олександра Андрющенка, фотографа, який створив соціальний фотопроект "46+.
Я - людина! Я - не синдром Дауна!", фотографуючи сонячних дітей і дорослих, всіляко підтримуючи їх. Він, до речі, говорить українською краще за деяких моїх викладачів.
В цій уявній (але яка б цілком могла бути насправді) галереї є й портрет батюшки, а точніше - протоієрея Сергія Чудиновича. Він займається волонтерством, підтримуючи хлопців на війні. Поки люди в піджаках думали, що робити, отець Сергій збирав народ, провізію і гнав туди, де був найбільше потрібен...
А ось і Льоня Єжуров, який став батьком "Арт-Хабу", місця, де збираються поети, художники, філософи, кінолюбителі. Там можна просто прийти і безкоштовно переглянути фільм, обговоривши його за чашкою чаю.
А ще є ті, хто проводить поетичні і театральні фестивалі та перформанси, хто пікетує міськраду і домагається, аби не піднімалися ціни в громадському транспорті без економічного обґрунтування. І перемагають.
У моєму рідному місті сьогодні говорять українською все частіше і впевненіше, йому присвячують вірші! Тут закохуються і народжують чудових малюків, відкривають стильні кав'ярні і розписують стіни. Херсонщиною подорожують ! А все тому, що місто та його історію творять люди, живі, як ми з вами, звичайні, але невимовно круті! Я вирішила лишитися жити в Херсоні, створити тут сім'ю і виховувати дітей, бо зрозуміла, що дуже його люблю і хочу бути свідком дивних метаморфоз, частиною команди Дарта Вейдера.
Мрію, щоб про Херсон говорили стільки ж, як про Львів, аби їхали до нас з усіх куточків країни.
А пам'ятаєте, цьогоріч Херсон подав свою кандидатуру, як місто для проведення Євробачення?!)) Декому було смішно, а дехто гнівався. Я подумала, що все можливо у майбутньому, варто лише дуже захотіти і прикласти зусиль, адже все у наших руках, чи не так?
23 червня 2017 рік
З любов'ю до Херсона,
Вікторія Концева
оксана 08.08.2017
Дуже гарне оповiдання.
viktorija_kontseva 03.08.2017
Агов! Як знайти форум, щоб запитати
у організаторів - як рахуються голоси ?
Як визначаєте переможця?