Слава ЗСУ!

Коли прийшов до тями, перше, що усвідомив: чорна пелена переді мною. І в ту мить, раптом, виразно, ніби мені про це щойно розповіли, згадав, як моя мама, рятуючись під час окупації від облави для вивозу в Німеччину, майже всю ніч простояла з подругою в очеретах по коліна в осінній воді, щоб не знайшли їх вівчарки.

Спиною відчував непомірний тягар, і в горло — не з нього — вривався хрип. Війнуло страхом смерті. Та попри все був таки живим і, зрештою, збагнув, що лежу обличчям долі, тому й чорно перед очима; і що мене, здається, чимось привалило. А хрип — він виникав у гофрованій трубці, коли вдихав повітря.

Довкола себе чув тупцювання, глухі голоси. Зі спини щось ізсунулось, і вже не відчував тягаря, що придавлював. Потім обережно підхопили мене під руки і звели на рівні. Протерли скельця маски від пилу — відтепер я міг бачити. Чиїсь стурбовані очі зазирнули в мої і виразно зраділи. Опустили мене на шмат брезенту, четверо вхопили його за ріжки й бігцем понесли до бронетранспортера. Од швидкого руху мені било долотцем у скронях. Здогадався, що то від струсу мозку.

Через кілька хвилин ми були біля операторської. У тамбурі з мене зняли регенератор повітря, комбінезон і, підтримуючи під лікті, увели до штабної кімнати. Усі обступили нас, запитували як себе почуваю і що трапилося біля робота. Анатолій розповів — тож і я дізнався: коли візок з’їхав із тріснутої брили, вона виважилась, зрушила щось і на мене впав уламок перекриття.

Сам я не надав цій пригоді особливого значення, але кольнула тривога, коли генерал, стиснувши мені по-дружньому ліктя, сказав:

— Якщо виникнуть якісь проблеми — зв’яжіться зі мною. — І подав на аркушику номери своїх телефонів, тутешнього та міського.

Черговий офіцер, перемовившись із кимсь по рації, доповів генералу: швидка прибула.

Той кивнув і пояснив нам:

— У госпіталі вас оглянуть медики, а потім — додому. Ще раз дякую за роботу! Відповідну реляцію передам керівництву інституту.

Попрощавшись, ми знову пройшли процедуру перевдягання й сіли у «швидку». Доки їхали, мені злегка паморочилось у голові й дедалі більше нудило. Чому дивуватися, звичайна річ при струсі мозку, думав я. І тільки трохи дивною здавалась напружена співчутливість Анатолія та запопадливість санітара, котрий кілька разів мацав мій пульс.

У польовому госпіталі нас обстежили. Анатолія відпустили з миром. Мені сказали, що залишаюсь у них, доки зроблять необхідні аналізи й відбуду належні процедури, оскільки надихався пилу через прорвану трубку протигаза. Окрім цього, ще й струс мозку середнього ступеня.

Ось так моя доля, неначе за магічним помахом, в одну мить перекинулася догори дригом і все довкола набуло виворітного значення: звичний світ нараз осклів і я спостерігав його флуоресцентуючі обриси, неначе з іншого виміру.

Ошелешений таким розвитком подій, попрощався зі своїм супутником і сестра повела мене до палати на кілька ліжок, два з яких були заселені.

Мене й далі нудило, голова тупо боліла. Привітавшись до сусідів, горілиць ліг на ліжко і заплющив очі. Через кілька хвилин з’явилась інша сестра, попросила ковтнути кілька пігулок і зробила укол у вену, чого я зроду не міг спокійно сприймати. Але зараз, сам собі холодно дивуючись, навіть спостерігав, як голка встромлювалась у шкіру.

За кілька хвилин біль у голові попустив, стало мені спокійно, по тілу розіллялася слабкість і на повіки спливла дрімота.

Коли прокинувся, уже вечоріло. Роззирнувся палатою. Одного з моїх сусідів не було на місці, другий читав лежачи. Помітивши, що я звівся на рівні, обізвався приязно:

— А ви добряче придушили комара! Час братися до головної процедури. Ходімо, покажу, де наша їдальня.

Невдовзі дізнався, що звати його Андрієм Макаровичем, сам він фахівець із буріння свердловин, цьому навчився самотужки, так життя склалося, а за дипломом — матлінгвіст. До госпіталю привело загострення виразки шлунка. Тут, як правило, пояснив, більше двох-трьох днів нікого не тримають. Або підрихтують і в стрій, або ж відправляють до міської лікарні, здебільшого, до п’ятої. Там тепер спеціалізуються на клієнтах звідси, такий собі лікувально-дослідний центр. Он і Сергій, наш колега по палаті, завтра перебирається туди.