Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 1984


Глава 4



Йому стало вже набагато краще. Він товстішав та ставав сильнішим кожного дня, якщо це доречно казати про дні.

Те біле світло і той дзижчачий звук були тими самими як і завжди, але ця камера була трохи більш зручною ніж ті інші у яких він перебував раніше. Там були подушка та матрац на його нарах і табурет аби сидіти на ньому. Вони надавали йому ванну, і вони досить часто дозволяли йому мити себе у жерстяному тазі. Вони навіть надавали йому теплу воду для миття. Вони дали йому нову спідню білизну і чистий комплект спецодягу. Вони перев’язали його варикозну виразку із заспокійливою маззю. Вони прибрали рештки його зубів і надали йому новий комплект зубних протезів.

Певно минули тижні або місяці. Зараз це стало можливим зберігати лік збіглого часу, якщо він відчував хоч якийсь інтерес чинити так,відтоді як він почав отримувати їжу яка з’являлася протягом регулярних проміжків часу. Він отримував, він дійшов такого висновку, три порції їжі протягом двадцяти чотирьох годин; іноді він тьмяно гадав чи отримував він її вночі або вдень. Ця їжа була навдивовижу доброю, зі м’ясом у кожній третій порції. Одного разу там була навіть пачка сигарет. Він не мав сірників, але той ніколи нерозмовляючий охоронець який приносив йому їжу міг дати йому прикурити. Першого разу коли він намагався курити йому стало зле,але він завзято продовжив, і розтягнув цю пачку на дуже тривалий час, викурюючи півсигарети опісля кожного прийому їжі.

Вони дали йому білу грифельну дошку з недогризком олівця прив’язаним до її куточка. Попервах він не користувався цим. Навіть коли він перебував у стані бадьорості він був цілковито заціпенілий. Досить часто він міг просто лежати від одного прийому їжі до іншого майже незворушно, іноді засинаючи, іноді у стані бадьорості у тьмяних мріяннях у яких було забагато клопоту аби відкривати свої очі. Він давно вже звик спати із сильним, різким світлом на своєму обличчі. Це здавалося не створює жодної різниці, окрім того що його сни були більш зв’язними та розбірливими. Він мав величезну кількість снів за увесь цей час, і це були завжди щасливі сни. Він був у своїй Золотій Країні, або він сидів посеред величезних та прекрасних, осяяних сонцем руїн зі своєю матір’ю, з Джулією, з О’Брайєном – не роблячи нічого, лише сидячи на сонечку та розмовляючи про різні лагідні речі. Такі думки, які він мав коли він прокидався, були переважно про його сни. Він здавалося втратив ту силу розумової натуги, оскільки зараз дану спонуку болем було усунуто. Він не нудьгував, він не мав жодного бажання до розмов  або до відволікання власної уваги. Лише бути на самоті, не бути битим або допитуваним, мати вдосталь їжі і бути скрізь чистим – ось й усе що було потрібно для цілковитого вдоволення.

Поступово він став проводити менше часу уві сні, але він все ще не відчував жодної спонуки вибратися з ліжка. Усе чим він переймався це лежати тихенько та відчувати як сили збираються у його тілі. Він міг тицяти себе пальцем тут і там, намагаючись переконатися що це була не ілюзія і що справді його м’язи покруглішали, а шкіра стала більш пружною та тугою. Зрештою це було доведеним фактом поза усякими сумнівами, що він потовстішав; зараз його стегна були безсумнівно точно товстішими за його коліна. Опісля цього, спочатку без будь-якого бажання, він почав регулярно давати собі фізичні навантаження. Трохи згодом він міг проходити три кілометри, вимірюючи кроками власну камеру, і його зігбенні плечі ставали прямішими. Він спробував здійснювати більш складні вправи, і був вкрай здивований та принижений з’ясувавши які саме речі він не міг виконати. Він не міг пересуватися швидше за звичайний крок, він не міг втримати свій табурет на випростаній руці, він не міг встояти на одній нозі аби не впасти. Він присів навпочіпки і з’ясував що лише з жахливо агонізуючим болем у своїх стегнах та литках він міг сяк-так звести себе у стояче положення. Він лягав плиском на свій живіт і намагався підняти власну вагу на своїх руках. Це було безнадійно, він не міг підняти себе навіть на сантиметр. Але опісля ще декількох днів – опісля ще декількох годівель – навіть цей подвиг було виконано. Настав час коли він міг виконувати це шість разів поспіль. Він почав й справді пишатися своїм тілом, і плекати періодично віру у те, що його обличчя також з часом стане нормальним. Лише коли він випадково клав свою долоню на свій лисий скальп він згадував те пошрамоване обличчя-руїну що дивилося на нього з дзеркала.

Його розум став більш активним. Він сідав на нари, спиною до стіни і з грифельною дошкою на своїх колінах, і починав свідомо та неквапливо працювати на тим завданням по переосвіті та перевихованню себе.

Попередня
-= 109 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 7.

Останній коментар

OlyaCheryba 09.07.2020

А мені ця книга якось складно читалась, хоча це було варто того. Після прочитання в
голові формується зовсім інше бачення світу. Доречі, я про це розповідала в цьому
відео:
https://www.youtube.com/watch?v=0GJkoJsRkZw&t=1s


Віві 28.11.2017


Хоч і читається легко, важко не звертати увагу на таку кількість граматичних
помилок ( та й не тільки граматичних )


  10.04.2017

Мені сподобалось


Додати коментар