знайди книгу для душі...
Але яким самим мерзотним шельмам вони не повинні були довіряти Вінстон не зміг пригадати.
З тих часів, війна без перебільшень ніколи не вщухала, одначе щиро кажучи це не завжди була одна й та сама війна. Протягом декількох місяців з його дитинства власне Лондон було охоплено безладними вуличними боями, деякі з них він пам’ятав дуже детально та яскраво. Але визначити перебіг історії протягом усього цього періоду, сказати хто з ким бився у будь-який даний момент, було абсолютно неможливо, тому що не збереглося жодних письмових записів, жодних усних переказів, навіть жодного найдрібнішого натяку що розташування протидіючих сил було хоч трохи інакше ніж тепер. Цієї миті, наприклад, у 1984-му (якщо це звісно був 1984-й), Океанія воювала з Євразією та при цьому була у військовому союзі з Східазією. У жодному публічному або приватному повідомленні ніколи не визнавалося, що ці три сили хоч коли-небудь були об’єднані у іншому порядку. Насправді ж, як добре знав Вінстон, минуло лише чотири роки відтоді як Океанія воювала зі Східазією та при цьому була у військовому союзі з Євразією. І це був лише маленький шматочок прихованого знання яким він випадково оволодів, і лише тому що його пам’ять не була під достатнім контролем. Офіційно зміни союзників ніколи не відбувалося. Океанія воювала з Євразією : отже Океанія завжди воювала з Євразією. Теперішнього ворога завжди зображували як абсолютне зло, і з цього випливало що будь-які минулі або майбутні домовленості з ним просто неможливі.
Найжахливіша річ, зрозумів він вже у десятитисячний раз доки болюче силував свої плечі до згину назад (тримаючи руки на боках, зараз вони обертали свій торс навколо талії, ця вправа як вважалося була корисною для спинних м’язів) – найжахливіша річ була у тому , що все це могло бути правдою. Якщо Партія могла запускати свої криві рученята до минулого і казати, щодо тієї або іншої події – ЦЕ НІКОЛИ НЕ ВІДБУЛОСЯ – то, безсумнівно, чи не було це набагато жахливіше ніж повільні тортури або смерть?
Партія казала , що Океанія ніколи не була у військовому союзі з Євразією. Він, Вінстон Сміт, знав що Океанія була у військовому союзі з Євразією не давніше ніж чотири роки тому. Але де це знання було зафіксоване? Тільки у його власній свідомості, яку у будь-якому разі буде винищено. І якщо решта погодиться з брехнею яку нав’язує Партія – якщо всі записи заспівають тієї ж пісні – тоді брехня увійде до історії та перетвориться на правду. “Хто контролює минуле” – казало гасло Партії – “той контролює майбутнє : хто контролює теперішнє той контролює минуле.” І зараз минуле, всупереч його мінливій природі, ніколи не змінювалося. Щоб не було правдою зараз є правдою від віку й довіку. Це було дуже просто. Все що було потрібно так це підтримувати нескінчений ряд перемог над своєю власною пам’яттю. “Контроль реальності” , так вони це називали : мовою Новосуржу “двоєдумство”.
“Вільно!” – скриготливо прогавкала інструкторка, вже більш трохи привітніше.
Вінстон опустив свої руки до боків і повільно наповнив легені повітрям. Його розум вислизнув до лабіринту світу двоєдумства. Знати і не знати, усвідомлювати цілковиту правдивість доки вимовляєш ретельно сплановану брехню, дотримуватися двох взаємозаперечних точок зору, знаючи що кожна з них суперечить іншій та вірячи в обидві, використовувати логіку супроти логіки, зрікатися моралі доки претендуєш на неї, вірити у те що демократія неможлива і в те що Партія є вартовим демократії, забувати будь-що що потрібно забути, потім повертати це до пам’яті знову у мить коли це буде потрібно, і потім відразу ж забувати це знову: і найголовніше, застосовувати цей самий процес до власне процесу. Ось у чому полягає найголовніша хитрість: свідомо викликати несвідомий стан, а згодом, ще раз, перетворювати несвідоме на акт гіпнозу який ти щойно виконав. Навіть щоб зрозуміти слово “двоєдумство” слід залучити до використання двоєдумство.
Інструкторка знову закликала їх приділити увагу. “І зараз поглянемо хто з нас зможе торкнутися своїх пальців на ногах!” – з ентузіазмом сказала вона. “Прямо від стегна, будь ласка, товариші. РАЗ-два!РАЗ-два!..”
Вінстон відразливо ненавидів цю вправу, яка постійно викликала стріляючий біль від п’ят до сідниць і дуже часто скінчалася черговим нападом ядушного кашлю. Напівприємні акценти зникли з його роздумів. Минуле, як усвідомив він, було не просто змінене, насправді воно було цілковито винищене. Яким чином ти міг би з’ясувати навіть найочевидніший факт коли не існувало жодних записів про це за межами твоєї власної пам’яті? Він намагався пригадати у якому саме році він уперше почув згадки про Старшого Брата. Він вважав що це повинно було статися десь у шістдесятих, але неможливо було бути цілком певним у цьому. У історії Партії, звісно, Старший Брат фігурував як вождь та вартівник Революції з найдавніших часів. Його звитяги поступово протискувалися у часі і ось вони вже сягали казкового світу сорокових та тридцятих років, де капіталісти у своїх дивацьких шапках-циліндрах ще роз’їжджали по вулицях Лондона у своїх блискучих легкових моторизованих машинах або в кінних екіпажах зі скляними боками. Було невідомо як багато з цих легенд були правдою, а скільки вигадкою. Вінстон навіть не міг пригадати конкретну дату коли власне Партія розпочала своє існування. Він не вірив у те щоб коли-небудь чув слово Інгсоц раніше 1960, але було цілком можливо що більш рання форма цього слова зі Старосуржу – “Англійський Соціалізм”,так воно мовилося – могла бути в обігу й раніше. Усе розтопилося на імлу. Іноді, насправді, ти міг тицьнути пальцем у конкретну брехню. Було неправдою, наприклад, те що Партія проголошувала у підручниках з історії,що саме Партія винайшла аероплани. Він пам’ятав аероплани ще з часів свого найвранішнього дитинства. Але ти нічого не міг довести. Ніколи не знаходилося жодного доказу. Усього лише раз за усе своє життя йому довелося тримати в руках неспростовний документальний доказ підробки історичних фактів. І щодо цього випадку -
OlyaCheryba 09.07.2020
А мені ця книга якось складно читалась, хоча це було варто того. Після прочитання в
голові формується зовсім інше бачення світу. Доречі, я про це розповідала в цьому
відео:
https://www.youtube.com/watch?v=0GJkoJsRkZw&t=1s
Віві 28.11.2017
Хоч і читається легко, важко не звертати увагу на таку кількість граматичних
помилок ( та й не тільки граматичних )
  10.04.2017
Мені сподобалось