Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 1984

“Де знаходилася церква Св. Мартина?” – запитав Вінстон.

“Св. Мартина? Вона ще й досі стоїть. Вона на Площі Перемоги поблизу Картинної галереї. Це будівля з певного роду трикутною папертю та колонами попереду, і з великим східчастим проходом.”

Вінстон дуже добре знав це місце. Це був музей, що використовувався для наочної пропаганди різноманітних речей – масштабованих моделей ракетних бомб та Плавучих Фортець, воскового паноптикуму, що мальовничо та драматично ілюстрував картини ворожих звірств, і таке інше.

“Св. Мартин-у-Полях так колись це називали,” – доповнив старий чоловік – “проте я не можу пригадати жодних полів у цих краях.”

Вінстон не купив цю картину. Це могло стати навіть іще більш недоречним придбанням ніж скляне прес-пап’є, і було цілковито неможливо доправити її додому, хіба що її вийняли б з рами. Але він затримався ще на декілька хвилин, розмовляючи зі старим чоловіком, чиє ім’я, як він з’ясував, було не Вікс – як хтось міг би подумати прочитавши напис на фасаді крамнички – а Чаррингтон. Містер Чаррингтон, здавалося, був удівцем у віці шістдесяти трьох років і постійно утримував цю крамничку вже впродовж тридцяти років. Впродовж усього цього часу він мав намір змінити табличку з ім’ям над вікном, але так і не знайшов достатнього приводу для цього. Протягом усього того часу, що вони розмовляли цей напівзгаданий віршик не йшов з голови Вінстона. Апельсини та лимони, кажуть Св. Клемента дзвони, Ти винний мені три фартинга, кажуть дзвони Св. Мартина ! Було дуже цікавим, що коли ти це кажеш сам до себе, то з’являється ілюзія що ти насправді чуєш дзвони, дзвони втраченого Лондона , що все ще існує десь або деінде, прихований та забутий. Від однієї примарної дзвінички до іншої він здавалося чув передзвін, що ніби лунав попереду. Проте, як він міг пригадати, він ніколи не чув у своєму справжньому житті співу церковних дзвонів.

Він вийшов від містера Чаррингтона та спустився східцями на самоті, щоб не показувати цьому старому чоловікові як він проводить розвідку вулицею перш ніж виходити за двері. Він вже мав на думці опісля відповідного проміжку – місяць наприклад – він ризикне відвідати цю крамничку знову. Це можливо було не набагато більш небезпечно ніж прогулювати вечір у Центрі. Справжнім божевіллям було повертатися на це місце первинного злочину, після купівлі щоденника та не знаючи чи власник крамниці гідний довіри. Але хай там як…!

Так, подумав він, він повернеться. Він і надалі купуватиме шматки цього прекрасного сміття. Він купе гравюру Св. Клемента Датського, вийме її з рами та доправить її додому сховавши під курткою свого спецодягу. Він витягне решту того вірша з пам’яті містера Чаррингтона. Навіть божевільний проект зі винаймання кімнати нагорі на мить спалахнув у його розумі знову. Можливо на п’ять секунд це захопливе збудження зробило його безтурботним і він вийшов на тротуар без ретельного попереднього визирання крізь вікно. Він навіть почав мугикати імпровізовану мелодію :

Апельсини та лимони, кажуть Св. Клемента дзвони, Ти винний мені три фартинга, кажуть …

Зненацька його серце захололо , нутрощі неначе перетворилися на воду. Фігура у синьому спецодязі йшла по тротуару, не далі ніж десять метрів від нього. Це була та сама дівчина з Відділу Фікцій, та сама дівчина з темним волоссям. Світло було дуже слабке, але було дуже не важко упізнати її. Вона дивилася прямо йому в обличчя, а потім пішла швидше так наче і не бачила його.

На декілька секунд Вінстон стояв наче вкопаний і не міг рушити з місця. Згодом він повернув праворуч та важкою ходою пішов геть, цієї миті навіть не зважаючи на те, що він йде у неправильному напрямку. У будь-якому разі, одне питання було вирішено. У нього вже не лишилося жодних сумнівів що ця дівчина шпигувала за ним. Вона певно простежила за ним до цього місця, оскільки було зовсім неймовірним, щоб це була чиста випадковість, щоб просто так трапилося, що вона прогулюється того самого вечора по тому самому занедбаному провулку, за багато кілометрів від будь-якого кварталу де члени Партії зазвичай жили. Це було аж занадто, щоби бути простим збігом. Чи була вона насправді агентом Поліції Думок, чи просто шпигуном початківцем що відчував непереборну спонуку до втручання у чужі справи, не мало великої різниці. Було достатньо того, що вона наглядала за ним. Можливо вона також бачила як він заходив до пивнички.

Було тяжкою натугою змушувати себе йти далі. Скляна брила у його кишені п’яно ляскала його по стегну з кожним кроком, і він був напівдорозі до того щоб витягнути та віджбурнути її геть. Найгіршою річчю була ця біль у його череві. Двійко хвилин він мав таке відчуття, що зараз помре якщо невдовзі не дістанеться до вбиральні. Але у кварталах на зразок цього не було жодних громадських вбиралень. Згодом цей спазм минув, лишивши по собі відчуття глухого болю.

Попередня
-= 39 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 7.

Останній коментар

OlyaCheryba 09.07.2020

А мені ця книга якось складно читалась, хоча це було варто того. Після прочитання в
голові формується зовсім інше бачення світу. Доречі, я про це розповідала в цьому
відео:
https://www.youtube.com/watch?v=0GJkoJsRkZw&t=1s


Віві 28.11.2017


Хоч і читається легко, важко не звертати увагу на таку кількість граматичних
помилок ( та й не тільки граматичних )


  10.04.2017

Мені сподобалось


Додати коментар