Попід горою цієї брехні був факт який ніколи і ніхто не вимовляв вголос,але автоматично чітко розумів та відповідно діяв : а саме, умови життя у цих трьох наддержавах є цілковито і суцільно однаковими. У Океанії панує філософія яка зветься Інгсоц, у Євразії воно зветься Необольшевізм, а у Східазіїї воно зветься згідно Китайської назви яку зазвичай перекладають як Смерте-Поклоніння, але можливо краще перекласти як Знищення Власного Я. Громадянину Океанії не дозволяється знати бодай щось про догмати інших двох філософій,але він навчений відразливо ненавидіти їх як варварську наругу над мораллю та здоровим глуздом. Насправді ж ці три філософії заледве можна бодай у чомусь відрізнити, а ті соціальні системи які вони підтримують не мають ані найменшої відмінності взагалі. Там усюди є ті самі пірамідальні будови, те саме поклоніння напівбожественому лідеру, та сама економіка що існує виключно за допомогою і для нескінченої війни. З цього логічно випливає, що ці три наддержави не лише не в змозі завоювати одна одну, але й не можуть здобути жодної переваги чинячи так. Якраз навпаки, допоки вони лишаються у сталому конфлікті цим вони підтримують одна одну, неначе три пучка у одному снопі жита. І, як зазвичай, правлячі групи усіх цих трьох потуг усвідомлюють та не усвідомлюють одночасно те що вони чинять. Їх життя присвячені світовому завоюванню, але вони також знають що це необхідно аби ця війна могла тривати вічно та без перемоги. Тим часом той факт,що НЕМАЄ жодної небезпеки завоювання робить можливим заперечення реальності яка є тою особливою ознакою Інгсоцу та інших конкуруючих з ним систем мислення. Тут необхідно повторити те що було сказано раніше, що за допомогою становлення нескінченої війни фундаментально змінюється її характер.
У минулі віки, війна, майже за визначенням, була чимось що раніше чи пізніше добігає кінця, зазвичай у безпомилкову перемогу або поразку. У минулому, також, війна була одним з тих головних інструментів за допомогою яких людські суспільства підтримували зв’язок з фізичною дійсністю. Усі правителі крізь усі віки намагалися нав’язати фальшиві судження про світ своїм послідовникам, але вони не могли мати можливості підтримувати та заохочувати жодну ілюзію,що мала схильність зменшувати військову ефективність. Отже допоки поразка означала втрату незалежності, або деякий інший результат який загалом містив у собі дуже не бажані наслідки, ті запобіжні заходи супроти поразки мали бути дуже серйозними. Фізичні факти не могли бути проігноровані. У філософії, або релігії, або етиці, або політиці, два плюс два може дорівнювати п’яти, але коли було потрібно сконструювати автомат або аероплан вони повинні були дорівнювати чотирьом. Неефективні нації завжди підлягали завоюванню раніше чи пізніше, і та сутужна боротьба за ефективність була ворожою і шкідливою для ілюзій. Більш того, аби бути ефективним необхідно було мати здатність вчитися з минулого, яка означала наявність неупередженої правильної ідеї того що траплялося у минулому. Газети і підручники з історії були, звісно, завжди перебільшено прикрашені та упереджені, але підробки того роду які практикуються сьогодні не могли бути можливими. Війна була надійною гарантією здорового глузду і допоки ті правлячи класи піклувалися нею вона була можливо найбільш важливою з усіх гарантій. Допоки війни могли бути виграні або програні, жоден правлячий клас не міг бути цілковито безвідповідальним.
Але коли війна стала без перебільшень нескінченою, вона також припинила бути загрозливою. Коли війна є нескінченою, то вже не існує такої речі як військова необхідність. Технічний прогрес може зупинитися і найбільш відчутні та очевидні факти можуть бути заперечені або проігноровані. Як ми бачимо, дослідження які можна було б назвати науковими все ще виконуються заради потреб війни, але вони по своїй суті є певного роду мріями або ж сном наяву, і їх неспроможність показати справжні результати не є важливою. Ефективність, навіть військова ефективність, вже більше не є необхідною. Ніщо не є ефективним у Океанії окрім Поліції Думок. Відтоді як кожна з цих трьох наддержав є нездоланною, кожна є в змозі відокремитися у свій всесвіт у якому майже будь-яке збочення думок може бути безпечно здійснено. Дійсність спричиняє свій тиск лише крізь щоденні потреби життя – потреби у їжі та питві, у здобутті притулку та одягу, в униканні від ковтання отрут і крокування з вікон найвищих поверхів, і тому подібне. Поміж життям та смертю, і поміж фізичною насолодою та фізичним болем, все ще є відмінність, але це й усе. Відрізаний від контакту із зовнішнім світом,і з минулим, громадянин Океанії є неначе людина у міжзоряному просторі, яка не має жодної можливості дізнатися у яком напрямку є верх, а у якому низ. Правителі такої держави є абсолютними, навіть ані Фараони або Цезарі не могли такими бути. Вони змушені запобігати своїх послідовників від голодної смерті у кількостях достатньо великих які можуть стати дуже незручними, і вони змушені дотримуватися того самого низького рівня військової техніки що й у їх конкурентів; але відколи цей мінімум стає досяжним, вони можуть збочувати дійсність у такі форми які їм тільки забажаються.
Слава ЗСУ!
