Стрілки годинника показували шосту, маючи на увазі вісімнадцяту. Вони ще мали три або чотири години в запасі. Він поклав Книгу на свої коліна та почав читати:
Глава 1
Байдужість це Сила
Протягом усього відомо та задокументованого часу, можливо починаючи з кінця Неолітичної Ери, було відомо про три типи людей у світі: Високі, Середні та Низькі. Вони могли підрозділятися багатьма способами, вони могли мати незліченну кількість різних імен, та їх відносна кількість, так само як і їх відношення один до одного, змінювалося від ери до ери: але дана найсуттєвіша будова їх суспільства ніколи не змінювалася. Навіть опісля величезних зрушень та здавалося б остаточних змін, та сама модель завжди відроджувала себе, так само як і ґіроскоп завжди повертається у стан рівноваги, хай там як сильно його штовхнути у той чи інший спосіб.
Цілі цих груп є цілковито суперечливими та несумісними…
“Джуліє, ти не спиш?” – запитав Вінстон.
“Так,моє кохання,я слухаю. Продовжуй. Це дивовижно.”
Він продовжив читати:
Цілі цих трьох груп є цілком суперечливі та несумісні. Мета Високих лишитися там де вони є. Мета Середніх помінятися місцями з Високими. Мета Низьких, коли вони мають мету – це є сталою характеристикою Низьких, що вони занадто пригнічені за допомогою важкої і марудної роботи аби бути більше ніж уривчасто свідомими щодо будь-чого що лежить поза їх щоденним життям – це руйнувати геть усі відмінності та створювати суспільство у якому геть усі люди будуть рівними. Таким чином впродовж усієї історії боротьба яка лишалася сталою та незмінною у своїх головних обрисах повторювалася наче рецидив знову і знову. Впродовж тривалих періодів Високі здавалося почувалися у повній безпеці за владним кермом, але раніше чи пізніше завжди наставала мить коли вони втрачали або свою віру у себе або свою здатність керувати ефективно, або і те і інше разом. Вони тоді скидалися Середніми, які залучали Низьких на свій бік за допомогою удавання того, що вони борються за волю та справедливість. Як тільки вони досягали своєї об’єктивної мети, Середні шпурляли Низьких назад до їх старого положення рабства,а самі ставали Високими. Незабаром нова група Середніх відділялася від однієї з тих інших груп, або від обох з них, і дана боротьба розпочиналася знову. З цих трьох груп, лише Низькі ніколи навіть тимчасово успішно не досягали своїх цілей. Було б значним перебільшенням сказати, що впродовж усієї історії не було жодного прогресу матеріального роду. Навіть сьогодні, у період занепаду, середньо статистичній людській істоті фізично краще ніж це було декілька століть тому. Але жодні поліпшення добробуту, жодні пом’якшення у манері керівництва, жодні реформи чи революції ніколи не наближали людської рівності і на міліметр ближче. З точки зору Низьких, жодні історичні зміни ніколи не означали нічого більшого ніж просту зміну імен їх господарів.
Наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя дане повторення цього шаблону стало очевидним для багатьох спостерігачів. Отже тоді розквітли школи мислителів які тлумачили історію як циклічний процес і проголошували доводячи те, що нерівність це незмінний закон людського життя. Ця доктрина, звісно, завжди мала своїх прихильників, але сама манера у якій вона тепер викладалася зазнала визначних змін. У минулому сама потреба у ієрархічній формі суспільства була тією доктриною, що визначала виключно Високих. Її проповідували і захищали королі, аристократія та священики, правники, і їм подібні які паразитували на них, і це загалом було пом’якшено за допомогою обіцянок відшкодування у уявному світі по той бік могили. Середні, оскільки і доки вони боролися за владу, завжди використовували такі терміни як воля, справедливість і братерство. Зараз, хай там як, ця концепція людського братерства почала бути різко критикованою людьми які ще не були у положенні керівництва, але лише сподівалися стати такими невдовзі. У минулому Середні зчиняли революції під прапором рівності, а потім встановлювали свіжу тиранію відразу ж як тільки та стара була скинута. Нові групи Середніх насправді проголосили свою тиранію завчасно. Соціалізм, теорія яка з’явилася на початку дев’ятнадцятого сторіччя і була тією останньою ланкою у ланцюгу думок що тягнувся ще з тих повстань рабів античності, був усе ще глибоко інфікований Утопізмом минулих віків. Але у кожному з варіантів Соціалізму який з’являвся приблизно починаючи з 1900 поступово ця мета встановлення волі та рівності все більше і більше відкрито відкидалася. Ці нові рухи які з’явилися у середині цього сторіччя, Інгсоц у Океанії, Необольшевізм у Євразії, Смерте-Поклоніння, як його зазвичай називали, у Східазії, мали чітко усвідомлену мету увічнити НЕволю і НЕрівність. Ці нові рухи, звісно, виросли з тих старих рухів і схилялися до збереження їх назви та лицемірно лише на словах визнавали їх ідеологію. Але головної метою усіх їх було зупинити прогрес і заморозити історію у обрану мить. Той вже добре знайомий рух маятнику відбувся ще раз, а потім спинився. Як зазвичай, Високі були витіснені Середніми,які потім могли стати Високими: але цього разу, згідно чітко усвідомленої стратегії, ці Високі могли бути здатними зберігати своє положення постійно.
Слава ЗСУ!
