Ця заміна та перебудова минулого є необхідною з двох причин, одна з яких є допоміжною і, так би мовити, запобіжною. Ця допоміжна причина є в тому що член Партії, так само як і пролетарій, толерує сучасний суспільний стан частково через те що він не має жодних стандартів для порівняння. Він мусить бути відрізаний від свого минулого, точнісінько так само як він мусить бути відрізаний від іноземних країн, оскільки це є необхідним для нього вірити у те що він є у набагато кращому становищі ніж його предки і що даний середній рівень матеріального достатку є безперервно зростаючим. Але тією значно набагато більш важливою причиною для цієї перебудови минулого є дана потреба запобіжно гарантувати цю непогрішимість Партії. Це криється не лише у тому що промови, статистика та записи будь-якого роду повинні бути постійно підлаштованими до дати згідно такого порядку аби показати що всі ці пророкування Партії були повністю усі цілковито правильними. Це криється також у тому що жодна зміна у доктрині або у політичному розташуванні сил ніколи не може бути загальноприйнятою або допущеною. Бо змінити свою думку або навіть свій курс є зізнанням у слабкості. Якщо, наприклад, Євразія або Східазія (яка б з них це не була) є даним ворогом дня, тоді ця країна повинна завжди бути даним ворогом. А якщо ж дані факти свідчать про протилежне, тоді ці факти повинні бути замінені. Отже історія є безперервно і постійно переписуваною. Ця повсякденна підробка минулого, здійснювана Міністерством Правди, є такою ж необхідною для сталості і непохитності цього режиму як і та робота з репресій та шпигунства здійснювана Міністерством Любові.
Мінливість минулого є центральним догматом Інгсоцу. Минулі події, як це доведено, не мають об’єктивного буття, але виживають лише у письмових записах та у людській пам’яті. Це минуле є будь-чим з чим ці записи і ця пам’ять цілковито узгоджуються. А відтоді як Партія має повний контроль над усіма записами і в такій же самій однаковій мірі повний контроль над розумами своїх членів,то з цього слідує що це минуле є будь-чим що тільки ця Партія забажає зробити з нього. З цього також слідує що незважаючи на те що це минуле є змінним, воно ніколи не змінювалося за яким-небудь специфічним зразком. Відтоді відколи воно перетворювалося у будь-яку форму яка є необхідною даної миті, тоді ця нова версія і Є цим минулим і жодного іншого відмінного минулого не може ніколи і ніде існувати. Ці вимоги добре діють навіть тоді, як це часто трапляється, коли одна й та сама подія має бути замінена до непізнання декілька разів впродовж одного й того самого року. Впродовж усього цього часу ця Партія має у своєму особистому володінні абсолютну істину, і це цілком ясно зрозуміло що цей абсолют ніколи не може бути відмінним від того чим він є тепер і зараз. Можна зрозуміти, що цей контроль минулого залежить головним чином від даного виховання пам’яті. Переконатися що всі письмові записи узгоджено з цією ортодоксальністю даної миті є лише механічним актом. Але є також необхідним ЗАПАМ’ЯТАТИ що події трапилися у спеціальній бажаній манері. А якщо це є необхідним то переробити власні спогади або підробити письмові записи, а тоді це необхідно ЗАБУТИ що ти вчинив так. Цей виверт чинити так може бути вивчений так само як і будь-які інші розумові техніки. Він є завченим переважною більшістю членів Партії, і безперечно цілком усіма тими хто є розумними так само добре як і ортодоксальними. На Старосуржі це називається, досить відверто, “контроль реальності”. На Новосуржі це називається ДВОЄДУМСТВО, хоча й ДВОЄДУМСТВО включає в себе і багато чого іншого на додачу до цього.
ДВОЄДУМСТВО означає ту потужну здатність утримання двох взаємозаперечуючих переконань у одному й тому самому розумі одночасно і при цьому цілковитого визнання і прийняття їх обох. Інтелігент з Партії знає у якому саме напрямку його пам’ять повинна бути замінена;він внаслідок цього знає що він розігрує виверт з реальністю; але за допомогою даного вправляння з ДВОЄДУМСТВА він також задовольняє та вгамовує себе у тому,що реальність не є зґвалтованою і порушеною. Цей процес має бути свідомим, або ж він не зможе бути провадженим з достатньо обґрунтованою і належною точністю, але він також має бути і несвідомим, або ж він зможе привносити із собою відчуття хибності і в результаті провини. ДВОЄДУМСТВО лежить у самому серці Інгсоцу, відтоді як тою найсуттєвішою дією Партії є використовувати усвідомлено ошуканство допоки утримується і зберігається в пам’яті та непохитна рішучість цілеспрямованого вольового задуму це все провадиться з цілковитою щирістю. Казати добре продуману і навмисну брехню і в той же час щиро і непідробно вірити у неї, забувати будь-який факт що став незручним, а тоді, коли це стало необхідно знову, виволокти його назад із забуття лише настільки наскільки це є потрібним, заперечувати саме це існування об’єктивної реальності і водночас чітко зважати і рахуватися з цією реальністю яку ви заперечуєте – усе це є обов’язково необхідним. Навіть використовуючи це слово ДВОЄДУМСТВО необхідно застосовувати ДВОЄДУМСТВО. Власне самим використанням цього слова ти визнаєш що ти брудно, підробляючи з вивертами, маніпулюєш з реальністю; за допомогою наступного нового акту ДВОЄДУМСТВА ти стираєш це знання; і так далі нескінченно, з цією брехнею завжди на один крок попереду від правди. Врешті решт це за допомогою такого засобу як ДВОЄДУМСТВО ця Партія має здатність – і може, з усього того що ми знаємо, продовжувати бути здатною на тисячі років – зупиняти ув’язнюючи цей природній перебіг історії.
Слава ЗСУ!
