Усі минулі олігархії втратили владу або через те що вони стали закостенілими консерваторами або через те що вони стали м’якими слабаками. У першому випадку вони стали тупими та пихатими, невдало даючи лад собі з пристосування до постійно змінюючихся обставин і внаслідок цього були скинуті; або ж в другому випадку вони ставали ліберальними, боягузливими і легкодухими, роблячи поступки коли вони могли б застосувати силу, і ще раз внаслідок цього були скинуті знову. Вони полягли, відверто кажучи, через одне з двох або через свідомість або через несвідомість. Це і є те визначне досягнення Партії мати вироблену систему думок у якій обидва ці стани можуть існувати одночасно. І на жодній іншій інтелектуальній основі це панування Партії не зможе бути здійснюваним стало. Якщо хтось є правлячим, то для того аби продовжувати правління, цей хтось повинен бути здатен зміщувати та вивертати це відчуття реальності. Щодо тієї таємниці правління, то вона криється у спроможності об’єднувати віру у свою власну непогрішимість з тією Могутньою Здатністю навчатися на минулих помилках.
Це заледве потрібно казати, що ці найпроникливіші і наймайстерніші практикувальники ДВОЄДУМСТВА є тими хто винайшов ДВОЄДУМСТВО і знають що це є безбережна система розумового шахрайства. У нашому суспільстві, тими хто має ці найкращі знання того що відбувається є також тими хто є найбільш віддаленими від бачення світу таким яким він є без прикрас. Загалом, чим більше цього розуміння, тим більше цієї омани; чим більш розумна людина, тим менш у неї здорового глузду. Одною з найбільш чітких та зрозумілих ілюстрацій цього є той факт що глибина та інтенсивність військової істерії зростає як тільки хтось піднімається по даним соціальним сходам. Тими чия соціальна установка щодо цієї війни є найбільш близькою до розважливої є підкорені народи з тих спірних територій. Для тих народів ця війна є просто безперервним і суцільним лихом яке плеще і рве вперед та назад їх тілами неначе приливна хвиля. Яка саме сторона є перемагаючою є справою цілковитої байдужості для них. Вони усвідомлюють що зміна правління означає просто те, що вони будуть робити ту саму роботу як і раніше але для нових господарів, які відноситимуться до них у точнісінько такій самій манері як і ті старі господарі. Ці трохи більш привілейовані працівники яких ми звемо “пролами” є лише періодично свідомими щодо цієї війни. Коли це є необхідно вони можуть бути збурені до шаленої нестями зі страху та ненависті, але коли вони полишені на самих себе вони є здатними до забування на тривалі періоди що ця війна власне відбувається. Це є і у лавах Партії, а головним чином у Внутрішній Партії, цей істинний військовий ентузіазм є віднайденим ґрунтом. У Світове завоювання вірують найбільш непохитно саме ті хто знають, що воно буде неможливим. Це особливе зчеплення разом протилежностей – знання з байдужістю, цинізму з фанатизмом – є однією з тих найголовніших характерних ознак суспільства Океанії. Ця офіційна ідеологія кишить суперечностями навіть тоді коли немає жодної практичної підстави для них. Отже, ця Партія вибраковує та паплюжить кожен принцип за який цей Соціалістичний рух від початку стояв і вона вирішила чинити так в ім’я того ж таки Соціалізму. Вона проповідує презирство до робочого класу безпрецедентне для минулих століть, і вона вдягає своїх членів у уніформу яка була свого часу винятковою особливістю для робітників, що займаються ручною працею, і була запозичена саме з цієї причини. Вона систематично підриває ту згуртовану єдність родини, і вона звертається до свого вождя ім’ям яке є прямим та відвертим закликом до того духу родинної відданості. Навіть ті імена цих чотирьох Міністерств за допомогою яких нами правлять є зразком скоріше безсоромності і нахабності у їх продумано навмисному перекручуванні фактів. Міністерство Миру пов’язує себе з війною, Міністерство Правди з брехнею, Міністерство Любові з катуваннями, а Міністерство Достатку з голодною смертю. Ці протиріччя не є випадковими, вони навіть не є результатом звичайного лицемірства; вони є добре продуманим і навмисним вправлянням у ДВОЄДУМСТВІ. Саме лише за допомогою узгодження протиріч ця влада може бути утриманою і збереженою безмежно. І немає жодного іншого шляху який би міг розірвати це прадавнє коло. Якщо людська рівність має бути навіки відверненою – якщо Високі, як ми їх називаємо, мають утримувати свої місця постійно – тоді даний пануючий розумовий стан повинен бути контрольованим божевіллям.
Але є одне питання яке до цього моменту ми майже проігнорували. Ось воно; ЧОМУ повинна людська рівність бути відверненою?Припускаючи що дана механіка цього процесу правильно окреслена, що є тим мотивом для цих величезних, ретельно спланованих зусиль по замороженню історії у конкретному проміжку часу?
Слава ЗСУ!
