Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

- Зубна паста Д є н є м!

Замовкніть,- подумав Монтег.- Погляньте на польові лілеї, як зростають вони,- не трудяться, ані прядуть...

- Зубна паста Д є н є м! Не трудяться...

- Зубна паста...

Погляньте на польові лілеї, як зростають вони... Замовкніть, замовкніть нарешті!..

- Д є н є мП!

Він знову розгорнув книжку, гарячково перегорнув кілька сторінок, обмацуючи їх, мов сліпий, не кліпаючи, вдивлявся в кожний рядок, у кожну літеру.

- Д є н є м. По літерах: д-е-н... : Не трудяться, ані прядуть...

Сухий шерех гарячого піску, що сиплеться крізь решето...

- Д є н є м оздоровлює!.. Погляньте на польові лілеї, лілеї, лілеї...

- Зубний еліксир Д є н є м!

- Замовкніть, замовкніть, замовкніть!..- це благання, цей крик з такою силою вихопився з грудей Монтега, що він сам незчувся, як скочив на рівні, а ошелешені пасажири галасливого вагона злякано сахнулися від чоловіка з божевільним виразом почервонілого обличчя, який щось белькотів смаглими вустами, стискаючи в руках книжку,- люди, які ще мить тому спокійно притупували ногами в такт вигукам Зубна паста Д є н є м, зубний еліксир Д є н є м, зубна паста, паста... - раз, два, три, раз, два, три, раз, два, раз; усі, хто щойно машинально бурмотів зубна паста, зубна паста, зубна паста.... І наче щоб помститися на Монтегові, радіо вивергнуло на нього тонни музики - брязкіт і дзвін бляхи, міді, срібла, бронзи... Люди, оглушені тим скреготом, заціпеніли; вони не тікали, бо нікуди було тікати: величезний пневматичний поїзд мчав тунелем глибоко під землею.

- Польові лілеї... - Д є н є м!

- Я кажу, лілеї!

Люди зачудовано дивилися на нього. [255]

- Покличте кондуктора...

- Він зсунувся з розуму!

- Станція Нолл В\'ю! Засичавши, поїзд зупинився.

- Нолл В\'ю! - голосно.

- Д є н є м... - пошепки. Губи Монтега ледь ворушилися: Лілеї... ; Двері вагона із свистом розсунулися. Монтег стояв.

Зітхнувши, двері почали зачинятися. І лише тоді Монтег кинувся із безгучним криком вперед, розштовхуючи пасажирів, і вискочив на платформу крізь вузьку шпарину. Він біг між білими кахлями тунелю, не зважаючи на ескалатори, бо хотів відчути, що його ноги рухаються, руки розгойдуються в такт бігу, легені роздуваються і стискуються, а повітря обпікає горло. Навздогін линуло ревіння: Д є н є м, Д є н є м, Д є н є м! Поїзд засичав, наче змія, і згинув у чорній проймі тунелю.

- Хто там?

- Це я, Монтег.

- Що ви хочете? .

- Впустіть мене.

- Я нічого не зробив!

- Та я сам, не бійтеся!

- Присягніться!

- Присягаюсь!

Двері повільно відчинилися. Визирнув Фабер - у денному світлі він здавався дуже старим, кволим і переляканим. Вигляд у старого такий, ніби він багато років не виходив надвір. Його обличчя і білі стіни кімнати були одного кольору. Білішими здавалися й вуста, і щоки, і сиве волосся, і бляклі, блідо-голубі очі. Раптом його погляд упав на книжку під пахвою Монтега - і старий ураз перемінився, тепер він уже не був ані таким старезним, ані кволим. Його страх поступово минав.

Попередня
-= 37 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 21.

Останній коментар

Влад 02.03.2023

Мій друже, набагато літературніше можна
сказати "член" але ще краще, буде не
згадувати це слово якщо не йдеться про
медичні справи. Хоча комент залишений 2014
року, думаю ти вже подорослішав, все
зрозумів і не робиш такого надалі.


  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


Додати коментар