Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

Монтег стояв отак бозна-скільки, охоплений безглуздим, але приємним почуттям, ніби він - лісовий звір,, світло вогнища виманило його з пущі. У нього були вологі очі, густі вії, гладенька шкіра, шершавий ніс, рати- : ці, гіллясті роги, а кров, якби пролилася на землю, запахла б осінню. Він довго стояв, дослухаючись до теплого тріскоту полум\'я.

Навколо вогнища панував спокій, спокій проступав на обличчях людей, і було доволі часу посидіти під деревами біля покинутої залізничної колії й подивитись на світ, охопити його поглядом, наче він скупчився отут, коло цього багаття, наче світ - це шматок сталі, а люди мусять перекувати його. І не тільки вогонь здавався інакшим. Тиша також була інакша. Монтег рушив до цієї особливої тиші, від якої, здавалося, залежала доля світу.

Потім почулися голоси; люди про щось балакали, але він не міг добрати, про що саме. Голоси то злітали, то плавно спадали - перед людьми був цілий світ, і вони розглядали його; вони знали землю, дерева й місто, що [308] лежало за річкою, в кінці залізничної колії. Вони говорили про все, не було нічого такого, про що б вони не могли розмовляти.- Монтег відчув це по жвавих інтонаціях їхніх голосів, по зацікавленості, пристрасті й подиву, з якими вони говорили.

Монтег відступив у темряву.

І тоді один з них підвів очі й побачив Монтега; побачив уперше (а може, всьоме), і чийсь голос озвався до прибулого:

- Гаразд, виходьте вже!

- Та не бійтеся,- пролунав той самий голос.- Ласкаво просимо до нашого товариства.

Монтег повільно підійшов до вогнища; круг нього сиділи п\'ятеро літніх чоловіків у синіх бавовняних штанях і таких самих сорочках та куртках. Він не знав, що їм сказати.

- Сідайте,- мовив старий, що, певе, був і за старшого.- Хочете кави?

Монтег дивився, як темна паруюча рідина ллється в складаний бляшаний кухоль, хтось подав йому цей кухоль. Він боязко сьорбнув - люди зацікавлено поглядали на нього. Гаряча кава обпікала губи, але це було приємно. Обличчя людей, що сиділи біля вогнища, заросли бородами, але бороди охайні. Руки в цих людей чисті. Вітаючи гостя, всі підвелись, а тепер знов сиділи. Монтег пив каву.

- Дякую,- сказав він.- Щиро дякую.

- Просимо ласкаво, Монтег. Моє прізвище Гренд-жер.- Ватажок простяг йому невеличку пляшечку з якоюсь безбарвною рідиною.- Це теж випийте. Воно змінить хімічний склад вашого поту. Через півгодини ви пахнутимете не собою, а запахами двох інших людей. А що за вами женеться механічний пес, то не завадить випити цю рідину до дна.

Монтег випив гіркий напій.

- Від вас тхнутиме, як від цапа, але то байдуже,- мовив Гренджер.

- Ви знаєте, як мене звуть? - здивовано запитав Монтег.

Гренджер кивнув на портативний телевізор біля вогнища.

- Ми стежили за погонею. Ми так і думали, що ви подастеся по річці на південь. Коли почули, як ви продираєтеся крізь пущу, наче захмелілий лось, то не [309] сховались, як це звичайно робимо. Ми здогадалися, що-Ц ви пірнули в річку, коли вертольоти раптом повернули до^ міста. Там відбувається щось дивне. Погоня триває, але і в іншому напрямку.

- В іншому?

- Давайте подивимося.

Попередня
-= 70 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 20.


Останній коментар

  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


anonymous7108 07.07.2015

норм книжка


Додати коментар