Слава ЗСУ!

- Король, - відповів Квеллон Хамбл.

Мокроголовий плюнув і вийшов геть, а Еурон звернув свій усміхнене око на Віктаріона.

- Що ж ти не скажеш привітних слів настільки довго відсутньому братові, лорд капітан? А ти, Аша? Як поживає твоя леді мати?

- Погано. Один чоловік зробив її вдовою.

- Я чув, що Бейлона скинув на скелі Штормовий Бог, - знизав плечима Вороняче Око. - Хто цей вбивця, про якого ти говориш? Назви його ім'я, племінниця, і я сам помщуся йому.

Аша встала з-за столу.

- Його ім'я ти знаєш не гірше за мене. Тебе не було три роки, а назавтра після смерті мого лорда батька ти раптом повернувся.

- Ти звинувачуєш у його смерті мене? - м'яко запитав Еурон.

- По-твоєму, я не права? - різко кинула Аша. Віктаріон насупився. Небезпечно так говорити з Еуроном, навіть коли його око не перестає весело посміхатися.

- Хіба я наказую вітрам? - звернувся Вороняче Око до своїх поплічників.

- Ні, ваша величність, - відповів Орквуд з Оркмонта.

- Ніхто з людей не може керувати вітрами, - додав Гермунд Ботльов.

- Хай так, - сказав Рудий Весляр, - ти плив, куди хотів, і твої вітрила завжди б повнились вітром.

- Ось тобі думка трьох відважних моряків, - сказав Еурон. - «Мовчазний» був у морі, коли загинув Бейлон. Якщо не віриш словам свого дядька, можеш опитати всю мою команду.

- Команду німих? Тільки цього бракувало.

- Я знаю, чого тобі бракує: чоловіка. Торвольд, я забув - є у тебе дружина?

- Одна є, - посміхнувся Бурий Зуб, показуючи усім, за що йому дали таке прізвисько.

- А ось я холостий, - оголосив Лукас Лівша Кодд.

- Воно й не дивно, - зауважила Вона. - Коддів зневажають всі - і чоловіки, і жінки. Не дивись на мене з такою скорботою, Лукас - твоя, знаменита ліва рука завжди при тобі. - І вона повела кулаком зверху вниз.

Кодд вилаявся, а Вороняче Око, поклавши руку йому на груди, сказав:

- Як це нечемно, Аша. Ти зачепила Лукаса за живе.

- Рада, що мені це вдалося. Я кидаю сокиру не гірше будь-якого чоловіка, але коли мета така мала...

-Дівчина забувається, - пробурчав Сушений Джон Майр. - Вона вважає себе чоловіком, а Бейлон їй у цьому потурав.

- Ту саму помилку твій батько вчинив з тобою.

- Віддай її мені, Еурон, - запропонував Рудий Весляр. - Я зроблю її задок червоним, як моє волосся.

- Хочеш, щоб надалі тебе звали Рудим Євнухом? - Аша підкинуло в повітря свій топірець і спритно спіймала його. - Ось він, мій чоловік, дядьку. Кожен чоловік, який хоче мене, повинен спершу поговорити з ним.

Віктаріон грюкнув кулаком по столу.

- Я не допущу тут кровопролиття. Забирай свою зграю, Еурон, і йди.

- Я думав, ти зробиш мені більш теплий прийом, брат. Я старший і скоро стану твоїм законним королем.

- Віче вирішить, кому носити корону з плавника, - потемнів Віктаріон.

- У цьому я згоден з тобою. - Еурон підніс два пальці до повязки у себе на оці і вийшов. Його супутники потяглися за ним, як собаки. Деякий час тиша тривала. Потім Маленький Ленвуд Тауні знову взявся за скрипку, вино і ель потекли рікою, але деяким гостям пити перехотілося. Першим вислизнув Елдред Кодд, притискаючи до грудей поранену руку, за ним Уїлл Хамбл, Гото Харло і значне число Гудбразерів.

- Ходімо прогуляємось, дядечку, - попросила Вона, поклавши руку йому на плече.

Вітер дужчав. Хмари, що мчали по блідому лику місяця, нагадували йдучі на таран галеї. Нечисленні зірки світили слабо. Щогли на березі стирчали густо, як ліс. Віктаріон чув легке потріскування лодій, гул снастей, плескіт тріпотівших на вітрі прапорів. Більш великі судна, що стоять на якорі, маячили в тумані, як зловісні тіні.

Дядьку з племінницею, крокуючи вздовж самої межі припливу, відійшли подалі від табору та багать.

- Скажи мені, дядечку, чому Еурон тоді пішов у море з такою поспішністю?

- Він часто йшов промишляти.

- Але не на такий довгий термін.

- Він повів «Мовчазний» на схід - це довга подорож.

- Я питаю, чому він пішов, а не куди. Не отримавши відповіді, Вона сказала: - Мене не було тут, коли відплив «Мовчазний». Мій «Чорний вітер» пішов в обхід Бору на Щаблі, відбирати дрібнички у лиссенійських піратів. Коли я повернулася, Еурон зник, а твоя нова дружина померла.

- Вона була лише морський дружиною. - Він не торкався ні до однієї іншої жінки з тих пір, як згодував її крабам. Коли він стане королем, треба буде одружуватися по справжньому. Взяти собі королеву, щоб народила йому синів. Король повинен мати спадкоємця.

- Батько відмовлявся говорити про неї, - сказала Вона.