Слава ЗСУ!

- Я не люблю сіра Ліна, - втрутився Роберт. - Відішліть його вниз. Я його не пущу сюди. Матінка казала, що наше Гніздо неприступно.

- Ваша матінка померла, мілорд, і Гніздом аж до вашого шістнадцятиріччя буду керувати я. Принеси його милості іншу ложку, Крейди, - наказав Петір згорбленої служниці, маячившей у провідних на кухню ступенів. - Він ще не доїв вівсянку.

- Не буду їсти! Лети, вівсянка! - Цього разу Роберт кинув у повітря дерев'яну миску з усім її вмістом. Петір встиг ухилитися, але мейстеру вона потрапила в груди, заляпала обличчя і плечі, від чого він заволав зовсім не по мейстерски. Алейна кинулася заспокоювати маленького лорда, але пізно - напад вже почався. Хлопчик збив на підлогу глечик з молоком і сам повалився разом зі стільцем. Алейні він потрапив ногою в живіт так, що вона зігнулася.

- О боги праведні, - з огидою виголосив Петір. Мейстер, з вівсянкою на обличчі і в волоссі, поспішив до свого улюбленця, бурмочучи ласкаві слова. Один густий клубок сльозою сповзав у нього по щоці. Все таки цей напад не такий сильний, як в останній раз, втішала себе Алейна. Коли хлопчика перестало трясти, на поклик Петіра прийшли двоє стражників в небесно блакитних плащах і сріблястих кольчугах.

- Покладіть його в ліжко і поставте п'явки, - сказав лорд-протектор, і один з вартових взяв хлопчика на руки. Я б і сама могла його віднести , подумала Алейна. Він важить не більше ляльки.

- Краще б відкласти переговори на інший день, мілорд, - затримавшись, сказав Колемон. - Після смерті леді Лізи припадки посилилися і стали частіше. Я то і справа пускаю дитині кров, даю йому сонне вино і макове молоко, однак...

- Він спить дванадцять годин на добу, - сказав Петір. - Іноді він повинен спати.

Мейстер запустив пальці у волосся, струсивши на підлогу вівсянку.

- Леді Ліза давала його милості груди при кожному нездужанні. Архимейстер Еброз стверджує, що материнське молоко володіє цілющими властивостями.

- Ви радите знайти для нього годувальницю, мейстер? Для лорда Орлиного Гнізда і Захисника Долини? А відлучити коли накажете - в день його весілля? Щоб він від соска годувальниці перейшов відразу до жінченого? - Петір глумливо засміявся. - Не думаю. Пропоную вам знайти інший спосіб. Хлопчик любить солодке, так?

- Солодке?

- Ну так. Пироги, пампушки, варення, стільниковий мед. Ви не пробували додавати в його молоко «солодкий сон»? Лише дрібку, щоб він заспокоївся і пропасниця його не мучила.

- Дрібку? - У мейстера сіпнувся кадик. - Зовсім трохи і не надто часто... так, треба спробувати...

- От і спробуйте, перш ніж вивести його перед лордами.

- Воля ваша, мілорд. - І мейстер, побрязкуючи ланцюгом, заспішив геть.

- Батько, - сказала Алейна, - хочете вівсянки на сніданок?

- Терпіти її не можу. - Він дивився на неї очима Мізинця. - Краще я поснідаю твоїм поцілунком.

Дочка не повинна відмовляти батькові в поцілунку, тож вона підійшла і поцілувала його в щоку.

- Який послух, - одними губами посміхнувся Мізинець. - Виконай ще одне моє прохання: вели кухареві підігріти червоного вина з родзинками і медом. Наші гості замерзнуть після довгого сходження. Будь з ними мила і запропонуй їм вина, хліба і сиру. Що у нас там залишилося з сирів?

- Білий гострий і той, з поганим запахом.

- Подай білий - і зміни сукню.

Алейна кинула погляд на свій синьо червоний подол.

- Хіба воно...

Воно надто віддає будинком Таллі. Навряд чи лордам Хартії сподобається, що моя побічна дочка ходить в сукні моєї покійної дружини. Вибери що-небудь інше, тільки не блакитне з кремовим - про це то, думаю, тобі не треба нагадувати?

- Ні. - Блакитний і кремовий кольори будинку Арренів. - Ви сказали, їх вісім... значить, Бронзовий Джон теж буде?

- Єдиний, хто хоч щось значить.

- Бронзовий Джон мене знає. Він гостював у Вінтерфеллі, коли його син вирушив на північ, щоб надіти чорне. - Вона тоді по вуха закохалася в сіра Уеймара, смутно пригадувалося їй, - але що взяти з маленької білявки, якою вона була в тому колишньому житті. - А в Королівській Гавані, на турнірі Правиці, лорд Ройс бачив Сансу Старк ще раз.

- Ройс, звичайно, помітив твоє гарненьке личко, - Петір приклав палець до підборіддя, - але ж воно було одним з тисячі. Він напевно більше стежив за турніром, ніж за якоюсь дівчинкою серед глядачів. Що до Вінтерфелла, то там Санса була зовсім дитиною, до того ж руденькою. Моя дочка - доросла, красива дівчина, і волосся у неї каштанове. Люди бачать те, що очікують побачити, Алейна. - Він поцілував її в ніс. - Вели Мадді розвести вогонь у світлиці. Я прийму лордів там.